Зупинимо булінг
ЗУПИНИМО БУЛІНГ РАЗОМ!!!
Чи замислювалися ви, де беруть витоки комплекс жертви або потреба агресії стосовно інших. Мало хто з батьків знає про булінг чи стикається з цим явищем в дитячому садку. Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу? Дізнайтеся, що означає цей термін, хто може спровокувати булінг в ЗДО та як змінюється поведінка дитини Види булінгу в дитсадку
Булінг (від англ. to bull— переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої.
Булінг у ЗДО може проявлятися як тиск: психологічний фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.
Хто провокує булінг в дитсадку?
Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі.
Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок.
Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:
Педагог або помічник вихователя:
– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі
– ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки
– глузує із зовнішнього вигляду дитини
– образливо висловлюється про дитину чи її батьків
– проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини
Батьки або члени сім’ї:
– б’ють та ображають дитину вдома
– принижують дитину у присутності інших дітей
– проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини
– ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).
Усі діти потребують підтримки дорослих— батьків, вихователів та практичного психолога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.
ЯК МІНЯЄТЬСЯ ПОВЕДІНКА ДИТИНИ ПІД ЧАС БУЛІНГУ В ЗДО
Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:
вдома:
– не хоче одягатися вранці
– шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка
– просить батьків забрати її із дитячого садка раніше
– плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт
– не контактує з однолітками у дворі – грає наодинці в парку
в дитячому садку:
– не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо
– усамітнюється при будь-якій нагоді
– часто губить свої іграшки або речі
– бруднить чи псує одяг – грає поламаними іграшками
– відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі
– не має друзів у групі.
Куди телефонувати у випадках домашнього насильства
- Національна поліція – 102 для повідомлення про факт насильства
- Урядовий контактний центр – 15 47, де цілодобово надають інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які потерпіли від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, консультують з питань насильства стосовно дітей або загрози вчинення такого насильства
- Система безплатної правової допомоги – 0 800 213 103
- Національна «гаряча лінія» з питань запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації – 0 800 500 335 або 116 123