Безбар'єрність та доступність освіти
Булінг у школі — це не просто дитячі пустощі чи «звичайна» бійка, це глибока рана, яка залишає шрами на все життя. Батьки/опікуни та вчителі повинні уміти вчасно розпізнавати тривожні сигнали, підтримувати дитину, створювати безпечне середовище та вчити дітей поважати одне одного.
У цьому матеріалі розповідаємо:
- що таке шкільний булінг;
- як розпізнати, що дитина зазнає цькування;
- як батькам/опікунам допомогти дитині, яку булять у школі;
- як вчителям запобігати булінгу дітей у школі.
Що таке булінг і як він проявляється
Булінг (цькування) — це агресивна, зумисна й повторювана поведінка, яка здійснюється однією дитиною або групою дітей щодо іншої дитини, яка не може себе захистити.
Булінг може проявлятися як:
- фізична агресія — штовхання, підніжки, удари, бійки;
- образлива поведінка — образливі погляди, жести, міміка;
- психологічні маніпуляції — поширення чуток, ізоляція від колективу, ігнорування, погрози чи шантаж;
- посягання на особисті речі — крадіжки, пошкодження або знищення особистих речей, вимагання грошей;
- образи в інтернеті — приниження, погрози або поширення образ у соцмережах, месенджерах тощо.
Як розпізнати, що ваша дитина зазнає цькування
Інколи діти самі можуть поділитися з батьками, що їх ображають у школі. Однак частіше вони мовчать про це, причин цього може бути безліч: від небажання турбувати батьків своїми негараздами та страху, що ситуація погіршиться, до сорому та відчуття власної провини.
Деколи дитині просто не вистачає слів, щоб описати, що відбувається. Тому батькам важливо бути уважними до невербальних сигналів, серед них:
- страх або небажання йти до школи;
- зміни в поведінці (поява дратівливості, пригніченості тощо);
- проблеми зі сном та апетитом;
- тілесні ушкодження (синці, подряпини тощо), які дитина не може пояснити;
- пошкоджені або втрачені речі;
- погіршення успішності;
- відсутність інтересу до шкільного життя;
- уникнення друзів, школи та/або соціальних мереж;
- погіршення стану фізичного здоров’я (біль у шлунку, головний біль, нудота).
Якщо ви помітили кілька таких ознак, спокійно запитайте дитину, чи її ніхто не ображає. Якщо ж вона не хоче ділитися подробицями, не тисніть і не змушуйте говорити, адже це може лише посилити її закритість.
Замість допитуватися створіть безпечну атмосферу, проводячи більше часу разом — за спільними справами, які любить дитина. Під час таких занять можна завести розмову на загальні теми, і дитина може сама почати ділитися своїми переживаннями.
Також можна спробувати розповісти дитині про власний досвід, наприклад, про конфлікти чи складнощі, з якими ви стикалися у школі. Це покаже дитині, що ви розумієте, як вона почувається.
Якщо жодні спроби не дають результату, а ви продовжуєте бачити тривожні ознаки, зверніться до психолога, наприклад, до шкільного. Спеціаліст зможе надати дитині професійну підтримку та допомогти їй відкритися.
Як допомогти дитині, яка зазнає цькування: покрокові дії для батьків
Батьки мають обов’язково втрутитися, якщо їхня дитина зазнає цькування.
«Не контактуйте із нападником. Також не варто радити своїй дитині “давати здачу”. Це, з одного боку, перекладає відповідальність на мішень булінгу, а з іншого — особливо в старших класах, коли булінг більш витончений і прихований, раптовий спалах агресії з боку вашої дитини зробить саме її винуватою та “неадекватною” в очах вчителя. Покажіть дитині, що ви на її боці та допоможете розібратися. І ні в якому разі не транслюйте упередження про те, що цькують “слабаків” або що “це природний етап дорослішання”», — зазначає Настя Мельниченко, аспірантка Інституту соціальної та політичної психології та дослідниця булінгу в Україні.
Якщо ваша дитина зазнала булінгу, ситуацію потрібно вирішувати:
1. Спокійно вислухайте дитину та дайте зрозуміти, що вона не винна у цькуванні. Визнайте її почуття фразами на кшталт: «Я розумію, що це дуже боляче і несправедливо», «Це нормально відчувати злість чи образу». Уникайте фраз «Не звертай уваги», «Ти маєш бути сильнішим» чи «Дай здачі».
2. Задокументуйте ситуації булінгу. Запишіть факти: дати, місця, імена учасників. Зробіть скриншот, якщо йдеться про цькування в інтернеті (кібербулінг). Це допоможе конструктивно обговорювати проблему з учителями чи керівництвом школи та мати докази, якщо доведеться звертатися до правоохоронців.
3. Зверніться до школи. Поговоріть із класним керівником або соціальним педагогом — спокійно та без звинувачень опишіть ситуацію і сформулюйте чітке очікування, що школа діятиме згідно з Порядком реагування на випадки булінгу й ефективними практиками протидії цькуванню.
4. Допоможіть дитині зміцнити впевненість. Запишіть її в гурток або секцію, де вона може відчувати себе успішною. Заохочуйте дружбу з тими, хто приймає і поважає дитину. Вчіть відпрацьовувати безпечні фрази для реагування на булінг: «Мені неприємно, не роби так», «Припини, це неправильно». Розвивайте навички самозахисту без агресії.
5. Залучіть шкільного або дитячого психолога. Допоможіть дитині опрацювати емоції та навчитися реагувати на образи. Якщо у школі немає психолога, можна звернутися до приватного фахівця або зателефонувати на безоплатні цілодобові гарячі лінії 116 111 або 0 800 500 225 «Ла Страда-Україна».
6. Створіть вдома середовище підтримки та безпеки. Проводьте більше часу разом, слухайте без критики, залучайте до спільних занять, як-от приготування їжі, прогулянки, спорт.
7. Слідкуйте за станом дитини та контролюйте ситуацію з булінгом. Будьте уважні до настрою та поведінки дитини, цікавтеся її самопочуттям. Спілкуйтеся з учителями, щоб розуміти, як розвивається ситуація, чи не повторюються випадки цькування.
Як школа може протидіяти булінгу ще до його появи — поради експертки Насті Мельниченко
«Найкраще протидія булінгу у школі працює, коли вона превентивна, а не реакційна. Набагато легше та ефективніше запобігти цькуванню, створивши дружнє середовище, де ніхто не почувається ізольованим, аніж застосовувати каральний метод у відповідь на ситуацію булінгу у школі», — каже Настя Мельниченко.
За її словами, освітяни мають створювати безпечне інклюзивне середовище у школі.
«Якщо педагоги формують середовище, де панує взаємоповага, підтримка й доброзичлива взаємодія, це запобігає булінгу. У такому разі навіть дитина, яка має намір булити, утримається від агресії, бо прагнутиме бути частиною колективу, де цькування не приймається», — каже Настя Мельниченко.
Вона додає, що булінг — не спонтанна, а контрольована й спланована поведінка, тобто проактивна агресія.
«Дитина може обдумати, як завдати шкоди, але так само може й стримати себе, якщо відчуває, що правила групи цього не схвалюють. Тому дуже важливо, щоб учителі виступали рольовими моделями. Їхня поведінка повинна усіляко повинна демонструвати дітям, що взаємопідтримка та повага — це норма», — резюмує Настя Мельниченко.
Довідково:
Настя Мельниченко — аспірантка Інституту соціальної та політичної психології, гостьова дослідниця департаменту психології Принстонського університету, яка досліджує булінг в Україні, розробниця онлайн-курсів «Школа без цькувань. Учителю» та «Школа без цькувань. Батькам», авторка книги «Зрозуміти (і здолати) булінг».
Джерело
Положення про булінг (цькування)
http://dytsadok.org.ua/upload/users_files/25864517/9158c24ca8eda8417eb6e8a856bb9ad4.pdf
http://dytsadok.org.ua/upload/users_files/25864517/c0383bb5d8989b43a00243657dcc156d.pdf
Поради батькам " Як протидіяти булінгу "
19 січня 2019 року набув чинності Закон України від 18.12.2018 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»
Так, Закон України «Про освіту» доповнено пунктом, яким передбачено, що булінг (цькування) – це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у систематичному психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Яким буває булінг? Цькування може мати різні форми: Фізичний булінг (штовхання, підніжки, бійки, стусани, нанесення тілесних ушкоджень). Вербальне цькування (обзивання чи глузування). Булінг стосунків— явище соціального вигнання — коли дітей ігнорують, не допускають до ігор та вечірок, або вони стають жертвами чуток чи інших форм публічного приниження.
Кібербулінг (приниження за допомогою Інтернету, мобільних телефонів та інших електронних гаджетів). Кіберагресори створюють публікації, що принижують гідність жертв, відправляють їм повідомлення з погрозами, викладають фотографії і відео зі знущаннями. Типовими ознаками булінгу (цькування) є:
• систематичність (повторюваність) діяння;
• наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
• дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Види булінгу в дитсадку
Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої.
Булінг у ДНЗ (ЗДО) може проявлятися як тиск: психологічний фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.
Хто провокує булінг в дитсадку
Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:
педагог або помічник вихователя:
- зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі
- ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки
- глузує із зовнішнього вигляду дитини
- образливо висловлюється про дитину чи її батьків
- проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини батьки або члени сім’ї:
- б’ють та ображають дитину вдома
- принижують дитину у присутності інших дітей
- проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини
- ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).
Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.
Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО
Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:
вдома:
- не хоче одягатися вранці
- шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка
- просить батьків забрати її із дитячого садка раніше
- плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт
- не контактує з однолітками у дворі
- грає наодинці в парку
в дитячому садку:
- не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо
- усамітнюється при будь-якій нагоді
- часто губить свої іграшки або речі
- бруднить чи псує одяг
- грає поламаними іграшками
- відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі
- не має друзів у групі.
-
Нормативні документи
Закон України від 18.12.2018 №2657 VIII «Про внесення змін до деякихзаконодавчих актів України щодо протидії булінгу» — читайте за посиланням
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-19
Алгоритм дій у разі виявлення ознак чи фактів, що можуть вказувати на вчинення домашнього насильства щодо дитини
Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчиняла домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»
|
Особа |
Покрокові дії |
|
Нормативно-правові акти:– Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» – Закон України «Про освіту» – Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 658 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі» – Наказ Міністерства освіти і науки України від 02.10.2018 № 1047 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників з іншими органами та службами» – Лист Міністерства освіти і науки України від 30.10.2018 № 1/9-656 «Про перелік діагностичних методик щодо виявлення та протидії домашньому насильству відносно дітей» |
|
|
Керівник закладу освіти |
Забезпечує реалізацію в закладі освіти заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству шляхом:· проведення з учасниками освітнього процесу виховної роботи з протидії та запобігання насильству; · здійснення з учасниками освітнього процесу інформаційно-просвітницьких заходів з питань запобігання та протидії насильству, у тому числі стосовно дітей та за участю дітей; · організацію роботи практичного психолога, соціального педагога з постраждалими дітьми; · визначення уповноваженого спеціаліста з числа працівників закладу для проведення невідкладних заходів реагування в разі виявлення фактів насильства та/або отримання заяв/повідомлень від постраждалої особи, інших осіб. |
|
Уповноважена особа, що здійснює невідкладні заходи реагування в разі виявлення фактів насильства та/або отримання заяв/повідомлень від постраждалої особи/інших осіб |
· Інформує керівника закладу про ситуацію насильства або загрозу його вчинення.· Протягом доби за допомогою телефонного зв’язку, електронної пошти інформує уповноважений підрозділ органу Національної поліції та службу у справах дітей (у випадку, коли постраждалою особою та/або кривдником є дитина). · Забезпечує організацію надання медичної допомоги (у разі потреби). · Фіксує необхідну інформацію в журналі реєстрації фактів виявлення (звернення) про вчинення домашнього насильства. · Повідомляє працівників психологічної служби закладу освіти. · У разі виникнення підозри щодо домашнього насильства або реальної загрози його вчинення, зустрічається з дитиною, стосовно якої є інформація, намагається розговорити, встановити контакт, довірливі стосунки, надає емоційну підтримку. · Якщо в процесі розмови дитина підтверджує факт насильства щодо неї, з’ясовує терміни подій, які відбулися з дитиною, та можливості отримати їх опис. |
|
Практичний психолог/ соціальний педагог |
· При отриманні інформації/повідомлення та/або у ситуації особистого виявлення факту домашнього насильства або загрози його вчинення передає інформацію для подальшого реагування керівнику закладу або уповноваженій особі.· Забезпечує організацію надання медичної допомоги (у разі потреби). · Може провести первинне опитування дитини. · Не залишає дитину наодинці. · Забезпечує психологічний супровід та соціально-педагогічний патронаж в системі освіти з дітьми та їх батьками; проведення з батьками та іншими учасниками освітнього процесу роз’яснювальної та виховної роботи із запобігання, протидії негативним наслідкам домашнього насильства. · Бере участь (у разі необхідності) в оцінці рівня безпеки, у проведенні оцінки потреб дитини та в роботі мультидисциплінарної команди виконавчого комітету міста/району/ОТГ з надання соціальних послуг дитині з родиною (за погодженням з керівником закладу). |
|
Вихователь |
· При отриманні інформації/повідомлення та/або у ситуації особистого виявлення факту домашнього насильства або загрози його вчинення передає інформацію для подальшого реагування керівнику закладу або уповноваженій особі.· Забезпечує організацію надання медичної допомоги (у разі потреби). · Може провести первинне опитування дитини. · Не залишає дитину наодинці. · Може поспілкуватись з постраждалою дитиною, дотримуючись алгоритму ведення діалогу з дитиною, яка потрапила в ситуацію насильства або загрозу його вчинення. · Забезпечує організацію роботи в системі освіти з дітьми та їх батьками; проведення з батьками та іншими учасниками освітнього процесу роз’яснювальної та виховної роботи із запобігання, протидії негативним наслідкам домашнього насильства. |
|
Вузькі спеціалісти |
· При отриманні інформації/повідомлення та/або у ситуації особистого виявлення випадку домашнього насильства або загрози його вчинення передає інформацію для подальшого реагування керівнику закладу або уповноваженій особі.· Забезпечує організацію надання медичної допомоги (у разі потреби). · Не залишає дитину наодинці. · може поспілкуватись з постраждалою дитиною, дотримуючись алгоритму ведення діалогу з дитиною, яка потрапила в ситуацію насильства або загрозу його вчинення. |
|
Медичний персонал закладу освіти |
· При отриманні інформації/повідомлення та/або у ситуації особистого виявлення випадку домашнього насильства або загрози його вчинення передає інформацію для подальшого реагування керівнику закладу або уповноваженій особі;· Надає невідкладну медичну допомогу (за необхідності). · Може провести первинне опитування дитини. · Не залишає дитину наодинці. |
|
Обслуговуючий персонал закладу освіти |
· При отриманні інформації/повідомлення та/або у ситуації особистого виявлення випадку домашнього насильства або загрози його вчинення передає інформацію для подальшого реагування керівнику закладу або уповноваженій особі.· Забезпечує організацію надання медичної допомоги (у разі потреби). · Не залишає дитину наодинці. |
|
Дитина постраждала |
· Звертається до керівника закладу або уповноваженої особи, або працівника закладу освіти, якому довіряє.· Або/та звертається для подальшого реагування до будь-якого суб’єкта, що здійснює заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (наприклад, до органів Національної поліції, служби у справах дітей, суду, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, центрів з надання безкоштовної вторинної правової допомоги, загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб). |
|
Батьки постраждалої дитини |
· Забезпечують надання дитині екстреної медичної допомоги (у разі потреби).· Звертаються для подальшого реагування до керівника закладу або уповноваженої особи, або працівника закладу освіти, якому довіряє. · Або/та звертаються для подальшого реагування до будь-якого суб’єкта, що здійснює заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (наприклад, до органів Національної поліції, служби у справах дітей, суду, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб тощо). |
|
Інші особи, яким стало відомо про випадок домашнього насильства |
· Звертаються для подальшого реагування до керівника закладу або уповноваженої особи, або працівника закладу освіти.· Забезпечують організацію надання медичної допомоги (у разі потреби). · Не залишають дитину наодинці. · Передають інформацію суб’єктам, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (наприклад, органам Національної поліції, службі у справах дітей, суду, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування тощо). |