Сторінка психолога

Шорохова Тетяна Миколаївна

Посада: Практичний психолог

Освіта: повна вища

Донецький інститут соціальної освіти, 1997 р., Дошкільне виховання

Педагогічний стаж: 8 років

Педагогічне кредо: «Дитина - це ніжний паросток, який стане могутнім деревом і вимагає до себе великої уваги»

Проблема, над якою працює практичний психолог : «Соціалізація дошкільників в умовах ЗДО з метою формування соціального досвіду дітей»

Підготовка до школи

Чим зашкодить навчання до шкільного дозрівання

Нерідко можна почути таке: «Наш хлопчик до школи вже вмів читати та рахувати, був дуже обізнаним. А сусідського, скільки не вчили, все в одне вухо влітало, з другого вилітало. І ось через два роки навчання наша дитина приносить найнижчі бали та купу зауважень, а сусідський — майже відмінник. Як це?» Висока ймовірність, що в першої дитини не було шкільної зрілості, а в другої — була. Тож перше, з чим доведеться змиритися батькам: знання, звісно, корисні, але вони не є показником зрілості дитини. Річ, переважно, у фізіології: у якому стані організм дитини, зокрема нервова система, вважає Марія Гончаренко.

Статистика доводить: лише половина 6-річних дітей має достатній показник шкільної готовності. Серед 7-річних лише у чверті обстежених виявили низькі показники. А серед тих, хто до цього віку відвідував дитсадки, студії, гуртки, був лише 1% не готових до школи малят. Тож підготовка та дозрівання дають змогу кожній дитині проявити себе.

Якщо ж дитина піде до школи раніше, ніж дозріє до цього, то не зможе продемонструвати весь потенціал. Здавалося б, що поганого в школі? Хай навчається та дозріває одночасно. Але за цей час в учня може сформуватися репутація непосидючого, нетямущого, до нього ставитимуться упереджено. Або ж він сам звикне до навчальних невдач, тож бажання вчитися зникне.

Чому тести застаріли

Є класичний тест Керна-Йірасека, що використовується вже близько тридцяти років для з’ясування шкільної готовності дитини, розповідає Марія Гончаренко. Саме його зазвичай використовували на співбесідах. Він складається із завдань на кшталт: намалювати людину, скопіювати літери, правильно розмістити точки в зошиті, відповісти на запитання з логіки (наприклад, «Чим відрізняється стара людина від молодої?»). Утім, фахівці стверджують, що тест вже втратив актуальність.

Співбесіди для першачків: майже поза законом

По-перше, зрілість сучасних дітей, які виросли «з гаджетами з колиски», має інші показники. У завданнях має бути більше опори на зорові канали сприйняття інформації. Стійка концентрація уваги формується пізніше в дітей з «кліповим мисленням», а ось вміння розподіляти увагу добре б перевірити — воно нині теж свідчить про зрілість дитини.

По-друге, ці тести були розроблені для дітей 7-8 років, у яких провідна діяльність — навчання. А програма вимагала слухати та наслідувати вчителя. У Новій українській школі дитині доведеться брати участь у проектах, діяти та пізнавати щось в ігровій формі. До того ж для шестирічної дитини провідна діяльність — гра. І це враховано в НУШ, але не враховано в застарілих тестах. Тож випробування мають перевіряти не те, чи здатен майбутній учень акуратно писати прописи та копіювати, а наскільки зріло він може грати чи робити висновки з власної діяльності.

Які показники шкільної готовності до НУШ?

1. Зріла гра.

Дитина не просто маніпулює іграшками, а розподіляє ролі, вигадує сюжет, у неї добре розвинена уява. Спробуйте додати нові обставини у звичну гру: скажімо, до Чебурашки прилетіли друзі з іншої планети або перукар не просто стриже — сьогодні його запросили до зоопарку причепурити тварин. Наскільки охоче дитина сприйме новий поворот сюжету? Чи здатна вона самостійно розвивати ідею, чи вигадує цікаві деталі?

Як і навіщо батьки обходять нові правила прийому до шкіл

Звичайна настільна гра «бродилка», у якій потрібно по черзі кидати кубик та пересувати фішки, теж може показати, чи стабілізувалася нервова система дитини. Якщо малюк може спокійно чекати своєї черги та приймає поразку без істерик (трохи засмучується — це нормально), — швидше за все перед вами потенційний першачок.

2. Фізіологічна зрілість.

Філіппінський тест — один з головних критеріїв «шкільної зрілості». Він показує, чи був у дитини «стрибок зростання», який полягає в істотному подовженні рук і ніг. Потрібно попросити сина чи доньку доторкнутися правою рукою до лівого вуха, провівши руку над головою. Результат досить точно відображає ступінь зрілості організму. Другий тест — на координацію рухів. Дитині треба одночасно правою рукою погладити себе по голові, а лівою — поплескати по животу. Фізіологічна зрілість — важлива, і цей показник не обдуриш. Організм повинен бути готовий витримувати певні розумові та фізичні навантаження. А якщо цього ще немає, дитині доведеться в школі працювати на межі перевтоми.

3. Опосередковані пам’ять та увага.

Чи здатна дитина керувати пам’яттю та увагою? Чи може вона вивчити віршик не мимоволі, а цілеспрямовано? Або утримувати увагу на одному предметі? Від того, як повноцінно починають працювати лобові ділянки кори головного мозку, ці процеси стають опосередкованими, виборчими, довільними. Розвивається логічна пам’ять.

4. Абстрактне мислення.

В активній мові дитини має з’явитися чимало узагальнюючих слів, а також підрядні речення. Формується словесно-логічне мислення замість наочно-схематичного. Найпростіший приклад: майбутній першокласник може вже про щось розмірковувати, щось порівнювати, узагальнювати, не маючи цих об’єктів у полі зору.

5. Самообслуговування.

Якщо дитина не навчена самостійно їсти чи одягатися, у школі ці проблеми створюватимуть додатковий стрес, підкреслює Антоніна Оксанич. До того ж прагнення до самостійності, автономії свідчить про те, що малюк налаштований дещо відокремитися від батьків. Він принаймні не почуватиметься без них у класі безпорадним та не проситиметься додому.

У перший клас по-новому: як обійти «підводні камені»

Отже, без базових навичок самообслуговування краще почекати зі школою. Але не треба цей пункт перебільшувати. Якщо дитина не може самостійно зав’язати шнурки — це не привід залишатися вдома на рік, досить буде купляти взуття на липучках, які вона вміє застібати. Якщо проблема з ґудзиками — хай куртка буде на блискавці.

6. Комунікаційні навички.

Якщо дитина не вміє знайомитися, гратися і вливатися в нові колективи, варто ще до школи навчити її цього, радить пані Оксанич. Майбутній першокласник має вміти просити про допомогу і пояснювати свої потреби. Також важливе вміння слухати і не перебивати. Наприклад, якщо дитина здатна мінімум 20 хвилин захоплено дивитися та слухати виставу, розповідь, виступ, вона готова до сприйняття інформації на уроках. Якщо ж ні, то вона просто знудиться в школі.

7. Криза.

Як не дивно, її початок — це позитивна ознака. Раніше цю кризу називали «семи років», але нині вона настає і в шість. Криза розвивається не через те, що дитина йде до школи і набуває нового статусу, як часто неправильно трактують, а, навпаки, ще до школи свідчить про готовність навчатися, бо є бажанням нового статусу. Може йти фоном негативізм, упертість, але це лише побічні ефекти того, що дитину більше не влаштовує статус малюка. Вона хоче займати те саме місце, що й дорослі, знати про світ так само багато, стати фізично досконалою. Недарма в минулі віки в цей час до дитини починали ставитися як до дорослої людини, яка ще мало що вміє, але має ті самі права та обов’язки, — стає отроком.

Чому «зріла» дитина може бути не готова до школи

Окрема проблема: частина дітей з достатнім рівнем шкільної готовності не хоче вчитися і робитиме це на низькому рівні. Чому? Причина — негативна мотивація до навчання в школі (її фіксують у кожної 20-тої дитини зі шкільною готовністю). Наприклад, не хочеться розлучатися з батьками чи бабусею, якщо не відвідувала дитсадок, боїться невідомого. Або ж батьки чи старші брати та сестри казали, що школа — то нудно, важко, часто сварять та соромлять. Тож треба подбати ще й про психологічну готовність, мотивувати до навчання. Неправильна мотивація: бо це треба батькам, бо вчитися — «це як робота», щоб не працювати (так сприймають діти фразу «а то станеш двірником»), бо вже виріс.

Найкраща мотивація першокласника: у школі цікаво, а те, що вивчаєш там, — корисно. Розкажіть, приміром, як вивчали на географії країни, які потім побачили під час туристичних подорожей, як навчилися розмовляти іноземної мовою і це допомогло спілкуватися, як опанували цікаві спортивні ігри тощо.

Втома в дитини: причини та профілактика

Від дітей часто чекають, що вони завжди будуть на піку активності та в піднесеному настрої. Багато батьків мріють бути настільки енергійними протягом дня, як їхні діти. Але деякі малюки, навпаки, не відрізняються високою активністю або ж демонструють її зниження в шкільний період, після перенесеної хвороби та з інших причин.

Якщо ви помічаєте, що ваша дитина постійно відчуває себе втомленою, необхідно звернути на це увагу та з'ясувати причини. Зробіть це відразу ж, як помітите симптоми втоми. Не думайте, що низька фізична активність дитини дасть вам більше часу на відпочинок, адже це може свідчити про початок хвороби або неправильний розпорядок дня. У випадку, коли втому, крім дітей, відчувають також і батьки, потрібно шукати причину всередині сім'ї, в організації її дня, раціоні харчування тощо.

Причини втоми в дітей

Розглянемо найбільш поширені причини, що викликають у дитини фізичну й емоційну втому.

Причина №1. Неправильний режим сну

Головна причина втоми в дітей, як і в дорослих, – це недостатня кількість сну. Організм дитини працює за тим же принципом, що й в дорослого, і діти відчувають такий же дискомфорт при недосипанні, що й батьки.

Найкраще, що ви можете зробити для дитини в такому випадку, – відновити цикл її сну. Але встановити час, коли дитині потрібно лягати спати, – це ще не вирішення проблеми: діти можуть прикидатися, що засинають, відразу ж після того, як у їх спальні гасне світло, а наступного дня знову виглядати втомленими. Секрет у тому, щоб дитина протягом дня багато рухалася, грала на відкритому повітрі, по можливості ходила босоніж. Так до вечора вона сильніше втомиться та швидше засне.

Згадайте, як зазвичай буває під час відпустки на морі. Цілий день, проведений на пляжі, забезпечує дитині міцний сон на всю ніч. Перебування на свіжому повітрі допомагає заснути набагато краще, ніж довга поїздка на машині.

Причина № 2. Неправильне харчування

Втома в дітей може бути пов'язана з неправильним раціоном. Вона проявляється через 90 хвилин після того, як дитина поїсть оброблені продукти або продукти з високим вмістом цукру.

Постійна втома – сигнал до того, щоб негайно змінитираціон дитини. Оброблені продукти призводять до дефіциту цинку в організмі, який забезпечує енергію. Відповідно, дефіцит цинку призводить до втоми.

Як би діти не чинили опір цьому, їм потрібно вживати в їжу більше овочів і натуральних продуктів і по можливості відмовитися від напівфабрикатів. Будьте непохитні в тому, щобзмінити раціонмалюка. Чим раніше ви привчите його до здорової їжі, тим краще. Це невелика інвестиція в здоров'я дитини, але й вона може бути дуже корисна. Зокрема, здорове харчування вбереже дитину від ряду захворювань, таких як діабет і багатьох інших.

Причина № 3. М'язова напруга

Дитина сильніше втомлюється, коли йде до школи з важким рюкзаком, годинами сидить за комп'ютером і постійно переписується в соціальних мережах з друзями. Кожне з перерахованих занять викликає м'язову напругу, провокує втому. Щоб цього уникнути, дотримуйтеся наступних рекомендацій:

· Вага рюкзака не повинна перевищувати 15% ваги дитини.Зважте рюкзак перед тим, як дитина йде до школи. Залиште зайві речі вдома, якщо рюкзак важить більше норми.

· Спостерігайте за тим, у якій позі дитина сидить за комп'ютером.Якщо поза неправильна, вимагайте, щоб дитина сіла рівно. Через тиждень, коли вона звикне самостійно приймати правильну позу, звертайте на неї увагу двічі в день. Якщо в дитини все ще спостерігаються проблеми з правильною позою, перевіряйте її частіше.

· Тримайте телефон вище.Якщо ви не можете заборонити дитині писати повідомлення в соціальних мережах, то хоча б привчіть її тримати телефон на рівні грудей, щоб м'язи шиї не перенапружувались.

Причина № 4. Анемія

Анемія розвивається тоді, коли еритроцити в організмі дитини не отримують достатньої кількості поживних речовин. У свою чергу, еритроцити не можуть насичувати організм киснем, і це призводить до втоми. Чи знаєте ви, що анемія пов'язана не тільки з дефіцитом заліза? Її викликає також дефіцит інших поживних речовин, таких як вітаміни С, В6, В12, фолієва кислота й мідь.

Гарним доповненням до раціону дитини буде комплекс вітамінів А, В і С.

Причина № 5. Інші серйозні захворювання

Хронічна втома в дитини іноді пов'язана з серйозними хворобами, такими як вроджені захворювання м'язів або онкологічні захворювання. Але такі випадки зустрічаються досить рідко.

Звертаючи увагу на фактори, розглянуті вище, ви можете розпізнати справжні причини втоми дитини та зрозуміти, як з нею впоратися. У результаті ваша дитина стане активною й повною сил.

АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО ДИТЯЧОГО САДОЧКА. ПРАВИЛА ДЛЯБАТЬКІВ

17.08.2015

Дитина іде до дитячого садочка. Напевно, немає батьків, які б не хотіли, щоб цей етап пройшов легко, спокійно, щоб малюк з задоволенням і без криків відразу ж пішов до дитсадка. Але так буває досить рідко. Частіше діти перших кілька днів чи тижнів плачуть, не хочуть відпускати маму. І в цьому немає нічого незвичного. Для дитини початок відвідування садочка — це стрес. І наше з вами завдання пом’якшити його настільки, щоб він пройшов непомітно і без неприємних наслідків. Тому пропонуємо вам 14 правил для батьків, щоб адаптація дитини пройшла якомога легше і швидше.

1. Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці.Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця — все дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.

2. За тиждень-два привчити дитину до режиму, який встановлено в садочку і ввести в раціон дитини блюда, які готують в садочку.Таким чином на 2 стресових моменти стане менше. Дитина повинна звикнути прокидатися зранку (наприклад, о 7:00), спати вдень з 13:00, снідати і обідати приблизно в той же час, що і в садочку. Тоді їй буде легше звикати до умов садка.

3. Навички самообслуговування.Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а ткож вміла попросити про допомогу. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, серед яких знайдуться ті, що вміють робити це самостійно.

4. Сформувати позитивну установку на садочок. Це дуже важливий пункт!Ніколи не лякайте дитину садочком. Такі фрази, як:“Заспокойся, бо відведу в садок”, “От підеш в садочок — побачиш!”здатні сформувати у дитини установку на те, що в садочку погано і його варто уникати всіма силами. Не використовуйте фрази, які містять негативджля дитини (“А в садочку тобі доведеться таке їсти!”, “От підеш в садочок, а там мусово ділитися з дітками!”. Розповідайте дитині про садочок, гуляйте біля нього, спостерігайте за дітьми на майданчику в дитчяому садку, коментуючи все, що побачили.

5. Не обманюйте дитину!Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати садочок, щоб потім у дитини не було розчарування.“Так, ти прийдеш в групу, а там багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!”. “Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але ввечері я обов’язково за тобою прийду!”— ось так краще розмовляти з дитиною.

6. Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками.Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею, нянею… Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, у яких був невдалий досвід такого розлучення, можуть довше адаптовуватися до дитячого садочка.

7. Навички спілкування.Покажіть дитині, якділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня. Для підготовки дитини до дитсадка, відвідуйте групи раннього розвитку, хоча б для того, щоб дитина звикла до дитячого колективу, занять і необхідності слухати і чути дорослого.

8. Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо.Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення. Тому, прийшовши в дитячий садок вперше, дитина повинна відчути і зрозуміти, що вихователь — це “добра тьотя”, бо мама з нею привітна, спокійна і доброзичлива.

9. Обов’язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину.Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку діти починають придумвати, що мама покинула їх і більше ніколи не повернеться. Тоді починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму ні на секундочку.

10. Не порушуйте звички на перших порах, навіть погані (смоктання пальця, соски і т.п.)Якщо ваш малюк смокче соску, палець чи має ще якусь звичку, не намагайтесь відучити від неї паралельно з вступом до днз. Так ви додаєте ще один стрес вашій дитині. Зачекайте поки дитина адаптується до садочка, тоді займіться звичками. Або ще краще, відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка.

11. Дитині більше уваги, тепла, ласки.Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом. Таким чином ви компенсуєте ту нестачу мами протягом дня і ще раз переконуєте, що мама продовжує любити, а не покидає в садочку, бо більше не любить.

12. Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи ще хтось.Хоча б на перших порах.

13. Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ!Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.

14. Приймати почуття дитини. Виключити нотації, переконання…Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не немагайтесь зразу ж переконати, що ці почуття марні. Просто прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати. Скажіть:“Так, я бачу, ти дуже сумував / сумувала!” “Тобі було страшно, сумно, печально…”Більш детально про відображення і прийняття дитячих почуттів можна прочитати в книзіЮ.Б. Гіппенрейтер “Общаться с ребенком. Как?”

АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО ДИТЯЧОГО САДКА

ЦЕЙ ПРОЦЕС ТРИВАЄ В ОДНИХ МАЛЮКІВ ДОВШЕ, В ІНШИХ – ШВИДШЕ. УСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ОСОБЛИВОСТЕЙ ДИТИНИ. ОДНАК ТЕ, ЩО ДИТИНУ ПОТРІБНО АДАПТУВАТИ ДО НОВОГО СОЦІАЛЬНОГО РЕЖИМУ – ТВЕРДЖЕННЯ ОДНОЗНАЧНЕ.

ПЕРШОЧЕРГОВА ПОРАДА: МАМАМ, ЯКІ ЗАПИСАЛИ МАЛЮКА У ДОШКІЛЬНИЙ ЗАКЛАД, КРАЩЕ НЕ ПОСПІШАТИ З ВИХОДОМ НА РОБОТУ, АДЖЕ ЩЕ НЕВІДОМО, ЧИ АДАПТУЄТЬСЯ ДИТИНА ДО НОВИХ УМОВ. ОКРІМ ТОГО, СПІЛКУВАННЯ ЗІ ЗНАЧНО БІЛЬШОЮ КІЛЬКІСТЮ ЛЮДЕЙ, НІЖ РАНІШЕ, МОЖЕ ПРИЗВЕСТИ ДО ТОГО, ЩО МАЛЮК ПОЧНЕ ЧАСТІШЕ ХВОРІТИ. ЦЕ ТИМЧАСОВЕ ЯВИЩЕ, АЛЕ ДЕЯКИЙ ЧАС ВОНО НЕ ДАВАТИМЕ УВІЙТИ У НОРМАЛЬНИЙ РОБОЧИМ РЕЖИМ.

НЕОБХІДНО ТАКОЖ ВИЗНАЧИТИСЯ, У ЯКОМУ ВІЦІ НАЙКРАЩЕ ВІДДАТИ МАЛЮКА ВИХОВАТЕЛЯМ І НЯНЯМ. ДИТЯЧІ ПСИХОЛОГИ СТВЕРДЖУЮТЬ, ЩО У ВІЦІ ДВОХ-ТРЬОХ РОКІВ АДАПТАЦІЯ У МАЛЮКА ПРОХОДИТЬ БІЛЬШ ПЛАВНО, ПСИХОЛОГІЧНО ВІН УЖЕ ГОТОВИЙ ДО СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН З РОВЕСНИКАМИ. ПО-ПЕРШЕ, МАЛЮК ВЖЕ ПОЧИНАЄ ГОВОРИТИ І ПОТРЕБУЄ СПІВРОЗМОВНИКІВ, КРАЩЕ РОЗУМІЄ ІНШИХ І КРАЩЕ ВИСЛОВЛЮЄ СВОЇ ПОЧУТТЯ СЛОВАМИ. У РЕЗУЛЬТАТІ ВІН ВЧИТЬСЯ БУДУВАТИ ВІДНОСИНИ НЕ ТІЛЬКИ З БЛИЗЬКИМИ ЛЮДЬМИ, А Й З ЧУЖИМИ ДОРОСЛИМИ. ДИТИНА МОЖЕ СКАЗАТИ ПРО СВОЇ ВІДЧУТТЯ І НЕ ВІДЧУВАЄ СОРОМУ ВІД ВИПАДКОВИХ НЕВДАЧ. З НИМ ЛЕГШЕ ВСЬОГО НАЛАГОДИТИ КОНТАКТ ЧУЖІЙ ЛЮДИНІ. ТРИРІЧНА ДИТИНА ОТРИМУЄ ЗАДОВОЛЕННЯ ВІД ГРИ З ОДНОЛІТКАМИ, ВЗАЄМОДІЄ, ТОМУ ЩО ВЧИТЬСЯ ЕЛЕМЕНТАРНИМ ПРИЙОМАМ СПІЛКУВАННЯ.

АЛЕ ВСІ МИ Є ОСОБИСТОСТЯМИ, ТОМУ НОВІ УМОВИ ДЛЯ ДЕЯКИХ ДІТЕЙ МОЖУТЬ ВИЯВИТИСЯ СКЛАДНИМИ. ЧАСТО БУВАЄ ТАК, ЩО МАЛЮК ПЛАЧЕ І ВПИРАЄТЬСЯ. У ТАКОМУ ВИПАДКУ КРАЩЕ ЗРОБИТИ ПЕРЕРВУ НА ДЕКІЛЬКА ДНІВ І НЕ ЛАМАТИ ДИТЯЧУ ПСИХІКУ.БАТЬКИ ПОВИННІ ГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ЗМІН.

ОСЬ ОСНОВНІ МОМЕНТИ,НА ЯКІ ВАРТО ЗВЕРНУТИ УВАГУ:

· Розкажіть дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб малюк пішов в дитячий садок. Відведіть його туди, щоб він уявляв, що це таке.

· Коли ви йдете повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині про те, як йому пощастило – восени він зможе сюди ходити. Розповідайте рідним і знайомим в присутності малюка, що пишаєтеся своєю дитиною, – адже її прийняли у цей заклад.

· Поговоріть з дитиною, як з дорослим. Поясніть, що вона буде ходити в садок, де багато дітей, з якими можна бавитися, і що там є багато нових і цікавих іграшок.

· Розкажіть малюку, що «дорослі тьоті», з якими він там зустрінеться, також будуть бавитися з ним, а також - співати й танцювати з ним, читати книжки, розповідати казки і завжди у всьому допоможуть.

· Скажіть, що тепер вранці вся родина буде відправлятися на роботу: тато – на свою роботу, мама – на свою, старший брат або сестра – до школи, а він – у дитячий садок, а після роботи мама або тато прийдуть за ним і заберуть додому.

· Ознайомтеся з майбутньою вихователькою, нянечкою. Обов’язково скажіть вихователю, а краще залиште йому письмову пам’ятку, в якій перерахуйте: страви, продукти і ліки, що викликають алергію; номери телефонів для зв’язку з вами в екстрених випадках.

· Детально розкажіть дитині про режим дитячого садка: що, як і в якій послідовності, він буде там робити. Чим докладніше буде ваша розповідь – тим спокійніше і впевненіше почуватиме себе ваш малюк, коли піде в дитячий садок. Коли дитина бачить, що очікувана подія відбувається так, як було заздалегідь обіцяно, – вона почуватиме себе впевненіше.

· Поступово, протягом літа, влаштовуйте режим дня дитини подібний до режиму у дитячому садку, особливо якщо це стосується раннього вставання – не пізніше 7.30 ранку. Після обіду ваш малюк повинен спати не менше однієї години або хоча б полежати з іграшкою. Вкладати дитину спати слід не пізніше 21 години.

· Корисно навчити користуватися горщиком. Відучити його від їжі із пляшечки. Постарайтеся навчити малюка самостійно їсти ложкою і пити з чашки.

· Поговоріть з дитиною про труднощі, які можуть виникнути у нього в дитячому садку. Обговоріть, до кого в цьому випадку він зможе звернутися по допомогу, і як він це зробить. Наприклад: «Якщо ти захочеш пити, підійди до вихователя і скажи: «Я хочу пити», і вихователь дасть тобі води. Якщо захочеш в туалет, скажи про це вихователю або няні.

· Не створюйте у дитини ілюзій, що все буде виконано на його першу вимогу і так, як він хоче. Поясніть, що в групі буде багато дітей і іноді йому доведеться почекати своєї черги. Ви можете сказати малюкові, що вихователь не зможе допомогти одягтися відразу всім дітям, тому доведеться трохи почекати.

· Навчіть дитину знайомитися з іншими дітьми, звертатися до них по імені, просити, а не забирати іграшки, у свою чергу, пропонувати іграшки іншим дітям.

· Познайомтеся з іншими батьками та їхніми дітьми. Називайте інших дітей у присутності вашого малюка по іменах. Запитуйте його думку про нових друзів.

· Вводити дитини в нову ситуацію треба поступово. У перші дні побудьте з ним якийсь час в дитячому садку, не йдіть відразу. А, прощаючись, обов’язково скажіть, що повернетеся за ним. Як правило, багато дітей через кілька днів звикають до нових умов.

· Коли ваш син або донька вперше підуть в садок, не забудьте дати йому з собою свою улюблену іграшку: звична тепла річ, що пахне будинком, буде діяти на малюка заспокійливо, це для нього частинка дому, частинка безпеки.

· Не забудьте так розпланувати свій час, щоб повністю звільнити собі першу пару тижнів, щоб зі свого боку допомогти дитині плавно пройти адаптацію в садку.

· На перших порах намагайтеся приділяти своїй дитині потрійну увагу вдома і на прогулянках, нагадуйте ввечері йому про садок, про вихователів. Найголовніше – не бійтеся сліз дитини, адже він поки не може реагувати інакше! Багато мам не може стримати власних емоцій, коли дитина плаче, однак краще їх не показувати або довірити татові відвести дитину в садок.

· Постарайтеся бути терпимими в період адаптації дитини до дитячого садочку, не шкодуйте часу на емоційно-особистісне спілкування з дитиною, заохочуйте відвідування дитячого садка дитиною. Пам’ятайте, що дитячий садок – це перший крок у суспільство, імпульс до розвитку знань дитини про поведінку в суспільстві.

У САДОЧОК? З РАДІСТЮ!

ДЛЯ МАЛЮКА ДИТЯЧИЙ САДОК — ЦЕ НОВИЙ, ЩЕ НЕВІДОМИЙ ПРОСТІР, НОВЕ ОТОЧЕННЯ І НОВІ СТОСУНКИ; ПОТРАПИВШИ СЮДИ, ДИТИНА ЗМУШЕНА ДО ВСЬОГО ПРИСТОСОВУВАТИСЯ.

ПЕРШИЙ ТИЖДЕНЬ ПЕРЕБУВАННЯ ДИТИНИ В ЯСЛАХ ПРОХОДИТЬ ДУЖЕ ЕМОЦІЙНО, ТОМУ ДОРОСЛИМ, ТИМ, ХТО ОТОЧУЄ ДИТИНУ ВДОМА ТА У ДИТСАДКУ, ПОТРІБНО ЗАПАСТИСЯ ТЕРПІННЯМ. НАЙЧАСТІШЕ У ТАКІЙ СИТУАЦІЇ БАТЬКАМ ЗДАЄТЬСЯ, ЩО ПОВЕДІНКА ДИТИНИ РАПТОВО МІНЯЄТЬСЯ — МАЛЮК СТАЄ ВЕРЕДЛИВИМ, ВЕЧОРАМИ МОЖУТЬ БУТИ НЕСПОДІВАНІ ІСТЕРИКИ ІЗ ПРИВОДУ І БЕЗПІДСТАВНІ, СКАНДАЛИ, ЩО СУПРОВОДЖУЮТЬСЯ КРИКОМ, ПЛАЧЕМ, КИДАННЯМ ПРЕДМЕТІВ І КАЧАННЯМ НА ПІДЛОЗІ. ДЕЯКІ БАТЬКИ МОЖУТЬ ХВИЛЮВАТИСЯ, ПОБАЧИВШИ ТАКУ РІЗКУ ЗМІНУ В ПОВЕДІНЦІ ДИТИНИ, І ЗВИНУВАЧУВАТИ В ЦЬОМУ ДОШКІЛЬНИЙ ЗАКЛАД. АЛЕ ПРИЧИНИ В ТОМУ, ЩО АДАПТАЦІЯ МАЛЮКА ДО ДИТСАДКА — ЦЕ ВЕЛИКИЙ СТРЕС ДЛЯ ДИТИНИ, ЇЇ НЕРВИ НАПРУЖЕНІ, ТОМУ ПОТРІБНА РОЗРЯДКА. КРІМ ТОГО, В ОТОЧЕННІ СТОРОННІХ ДИТИНА ЧАСТО СТРИМУЄ НЕГАТИВНІ ЕМОЦІЇ, ТОМУ ВИЛИВАЮТЬСЯ ВОНИ У ПРИСУТНОСТІ БАТЬКІВ ЛИШЕ ВВЕЧЕРІ ВДОМА.

СЕРЕДНІЙ ТЕРМІН АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ ДО ЯСЕЛ У НОРМІ СКЛАДАЄ 7—10 ДНІВ.

СТУПЕНІ АДАПТАЦІЇ

ЗАЛЕЖНО ВІД ТРИВАЛОСТІ АДАПТАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ ТА ПОВЕДІНКИ ДИТИНИ МОЖНА ВИДІЛИТИ РІЗНІ СТУПЕНІ АДАПТАЦІЇ МАЛЮКА ДО ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ.

ЛЕГКА (ФІЗІОЛОГІЧНА, ПРИРОДНА) АДАПТАЦІЯ— ПОВЕДІНКА ДИТИНИ НОРМАЛІЗУЄТЬСЯ ПРОТЯГОМ 10—15 ДНІВ. ДИТИНА ВЛИВАЄТЬСЯ В НОВИЙ КОЛЕКТИВ БЕЗБОЛІСНО, ЇЙ ТАМ КОМФОРТНО, ВОНА НЕ ВЛАШТОВУЄ ІСТЕРИК, КОЛИ ЙДЕ В ДИТЯЧИЙ САДОК.

СЕРЕДНЯ АДАПТАЦІЯ—ПОВЕДІНКА ДИТИНИ НОРМАЛІЗУЄТЬСЯ ПРОТЯГОМ 15—30 ДНІВ. МАЛЮК ХУДНЕ, ХВОРІЄ, АЛЕ НЕ ВАЖКО, БЕЗ УСКЛАДНЕНЬ; БІЛЬШ-МЕНШ ТЕРПИМО ПЕРЕНОСИТЬ «ПОХОДИ» В ДИТЯЧИЙ САДОК, МОЖЕ ІНКОЛИ НЕДОВГО ПОПЛАКАТИ.

ВАЖКА ПАТОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ— ТРИВАЄ ВІД 2 МІСЯЦІВ І БІЛЬШЕ. У ЦЕЙ ПЕРІОД У ДИТИНИ СПОСТЕРІГАЮТЬСЯ ПОГІРШЕННЯ АПЕТИТУ, АЖ ДО ПОВНОЇ ВІДМОВИ ВІД ЇЖІ, ПОРУШЕННЯ СНУ І СЕЧОВИПУСКАННЯ, РІЗКІ ПЕРЕПАДИ НАСТРОЮ, ЧАСТІ ЗРИВИ Й ВЕРЕДУВАННЯ. КРІМ ТОГО МАЛЮК ДУЖЕ ЧАСТО ХВОРІЄ (ХВОРОБА НЕРІДКО ПОВ'ЯЗАНА З НЕБАЖАННЯМ ДИТИНИ ЙТИ В ДИТЯЧИЙ САДОК). ТАКІ ДІТИ В КОЛЕКТИВІ ВІДЧУВАЮТЬ СЕБЕ НЕВПЕВНЕНО, МАЙЖЕ НІ З КИМ НЕ ГРАЮТЬСЯ.

ПРИЧИНИ ВАЖКОЇ АДАПТАЦІЇ

ПРИЧИНАМИ ВАЖКОЇ АДАПТАЦІЇ ДО УМОВ ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ МОЖУТЬ БУТИ:

· Несформованість позитивного настановлення на відвідування дошкільного закладу (буває, що діти взагалі нічого не знають про життя в дитячому садку, про те, що там на них чекає). Для того, щоб негативні емоції не стали перешкодою для дитини в період адаптації, важливо сформувати в неї позитивне очікування щодо майбутніх змін. Досить часто батьки співчутливо ставляться до того, що малюк має йти у дитсадок. Унаслідок такого ставлення дитина починає страждати, капризувати, відмовляється відвідувати ДНЗ. А інколи батьки навіть залякують дитину дитячим закладом. Важливо зазначити, що період адаптації важкий не тільки для дитини, а й для вихователя, тому батьки мають позитивно налаштовувати малюка на зустріч із вихователем.

· Несформованість навичок самообслуговування. Інколи батьки, бажаючи заощадити час, поспішають нагодувати, одягнути малюка, сповільнюючи таким чином формування в дитини необхідних практичних умінь і навичок. Такі діти, потрапляючи до дитячого закладу, почувають себе безпорадними та самотніми — вони не можуть самостійно одягатися, користуватися туалетом.

· Значних труднощів у період адаптації зазнають діти, які до відвідування дитячого садка мало спілкувалися з однолітками. У деяких випадках батьки свідомо обмежують спілкування своєї дитини з ровесниками. Унаслідок цього з'являється недовіра до інших, конфліктність, невміння попросити, невміння зачекати.

· Відчуття дискомфорту, якщо режим удома і в садочку кардинально відмінний у часі та послідовності.

АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ ДО ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ЗАВЖДИ БУЛА Й ЛИШАЄТЬСЯ НАЙБІЛЬШ СКЛАДНИМ ПЕРІОДОМ ЯК ДЛЯ ДИТИНИ ТА ЇЇ БАТЬКІВ, ТАК І ДЛЯ ПЕДАГОГІВ ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ. ВРАХУВАННЯ СПЕЦИФІКИ АДАПТАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ ДОПОМОЖЕ НЕ ЛИШЕ ЗНАЙТИ ПРАВИЛЬНИЙ ПІДХІД ДО МАЛЮКА, А Й ЗАКЛАСТИ ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ ЙОГО УСПІШНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ В НОВОМУ КОЛЕКТИВІ. АДЖЕ ХАРАКТЕР ПЕРЕЖИТИХ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ У РАННЬОМУ ВІЦІ ВПЛИВАЄ НА УСПІХИ Й НЕВДАЧІ НЕ ТІЛЬКИ НАЙБЛИЖЧОГО ПЕРІОДУ ШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ, А Й ДОРОСЛОГО ЖИТТЯ В МАЙБУТНЬОМУ, ОСКІЛЬКИ ЕМОЦІЙНА ПАМ'ЯТЬ ФІКСУЄ ПОЗИТИВНИЙ ЧИ НЕГАТИВНИЙ ДОСВІД У ТИХ УЯВЛЕННЯХ, ОБРАЗАХ ТА ЦІННОСТЯХ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ СТОСУНКИ ДИТИНИ ЗІ СВІТОМ.

ПОКАЗНИКИ АДАПТОВАНОСТІДИТИНИ РАННЬОГО ВІКУ ДО ДНЗ:

· у дитини немає негативних емоцій (плачу, вередувань, негативних реакцій тощо);

· діяльність малюка відповідає віковим критеріям;

· дитина спокійно переходить від одного стану до іншого (від неспання до сну і навпаки), від одного виду діяльності до іншого;

· у дитини гарний апетит, глибокий спокійний сон;

· малюк бере активну участь у всіх режимних процесах, позитивно ставиться до них.

Страх— нормальна емоція будь-якої людини, викликана потребою збереження життя або життєвих цінностей. Це почуття є не лише нормою, а й необхідністю, так як допомагає нам уникнути помилок або навіть небезпеки.

Дитячі страхи і способи їх корекції у дітей дошкільного віку— одна з найбільш обговорюваних тем серед психологів і батьків. Важливо розуміти, що почуття страху хоч і є нормою, воно завжди заслуговує на увагу і необхідності допомогти дитині з ними впоратися.

Види дитячих страхів.Особливість дитячих страхів в тому, що вони, як правило, не пов’язані з реальною загрозою, а є відображенням тієї інформації, яку діти отримують від дорослих і пропускають через призму своєї фантазії. Страхи — неминуча частина розвитку, їх відчувають більше половини дітей. Виділимо три основні групи страху у дітей дошкільного віку.

· Ситуаційні (на основі власного досвіду). Такі страхи цілком логічні — вони виникають в результаті пережитих стресових ситуацій: укус собаки (або просто собака налякала), хвороблива процедура в лікарні. Тож не дивно, що після цього малюк буде боятися потрапити в таку ситуацію знову.

· Особистісно-обумовлені (фантазійні). Фантазія дітей безмежна, а якщо вона підкріплена прочитаними казками і подивилися мультиками, очікування появи монстрів і бабаек під ліжком — цілком нормальне явище.

· навіяні. На жаль, це найбільш поширені страхи у дітей. Нерідко ми чуємо, як батьки говорять: «Спи, а то чужий дядько, вовк, бабайка понесе», «Не ходи — впадеш, потрапиш під машину, тебе пограбують …». І виходить так, що підтекстом в таких застереженнях завжди звучить: «Ти потрапиш в небезпеку, а я не прийду до тебе на допомогу, тому що винен будеш тільки ти». Крім того, підвищена тривожність може передатися дитині, якщо в родині постійно йдуть розмови про те, як небезпечно ходити по вулицях, як шкідливо дивитися сучасне кіно (читати книги), що кругом війна і смерть, що всі продукти низької якості і несуть в собі небезпеку . Іншими словами, ми самі вчимо своїх дітей боятися.

Кожному віку властиві свої страхи. Так, наприклад, діти від народження до 6 місяців бояться різких звуків, розлуки з матір’ю; від 7 до 12 місяців можуть додатися страхи перед перевдяганням, боязнь чужих людей, різкої зміни обстановки, висоти; від 2 років — боязнь самотності, медпрацівників, страх перед засинанням, пов’язаний з кошмарами; 3-5 років — страх темряви, води, замкнутих просторів, покарань; 6 років — страх своєї смерті і смерті батьків, пожежі, війни. Звичайно, тут маються на увазі середні терміни.

ЧОМУ ВОНИ ВИНИКАЮТЬ

· Генетична схильність, тип темпераменту. Деякі діти з народження володіють підвищеною чутливістю і емоційністю.

· гіперопіка. Надмірний контроль рано чи пізно призведе до того, що дитина почне боятися всього підряд: тварин, вулиці, чужих дітей і дорослих і т.д. Безсумнівно, така дитина буде більш «зручним», тому що він весь час поруч і нікуди не лізе, але це завадить йому нормально соціалізуватися.

· Напружена обстановка будинку. Ті, що п’ють члени сім’ї (і, відповідно, небезпечні), мати або батько одинак, неблагополучні відносини між батьками, надмірна суворість по відношенню до дитини — все це може привести до постійного відчуття тривоги і нервозності.

· стресові події. Розлучення батьків, травма, тривале лікування в лікарні.

· психологічний розлад. Занадто сильні, або невластиві віком страхи, які можуть привести до невротичних станів. Тут необхідна консультація фахівця, інакше страхи можуть перерости в фобії.

Як допомогти дитині

Побоювання вашої дитини можуть здатися вам дурними і нераціональними, але для нього все дуже серйозно і реально. Чи не посміхайтеся і не сміється, коли малюк розповідає про те, що він боїться сусідського пуделя або монстра під ліжком. Він має знати, що ви розумієте його і готові прийти на допомогу в будь-яку хвилину. Страхи не виходитимуть, якщо їх ігнорувати. Розглянемо докладніше найпоширеніші дитячі страхи у дітей дошкільного віку та способи боротьби з ними.

Темрява.«Я не бачу, що там, тому відчуваю себе незахищеним». Більшість дітей бояться темряви (та й не тільки дітей) — це страх перед невідомим. Спробуйте навчити дитину дружити з темрявою. Залишайте включеним на ніч світло у дворі (якщо живете в приватному будинку), запалюйте нічник в спальні, дозволяючи таким чином малюкові самому контролювати кількість світла в нічний час. Поступово його можна зменшувати. Допоможіть дитині зрозуміти темряву — вибирайтеся на нічні прогулянки, розповідайте про такі речі, які можна спостерігати тільки в темряві: місяць, світлячки, спів цвіркунів і т.д.

Монстри.«Вони ховаються під моїм ліжком, і чекають слушної нагоди, щоб завдати мені болю». Навіть є ви точно знаєте, що монстрів не існує, немає сенсу доводити це дитині, тому що його уява набагато сильніше вашої логіки. Загляньте перед сном в усі «небезпечні» куточки кімнати, переконайтеся, що в даний момент нікого немає і можна спокійно спати. Можна придумати «отгонялку чудовиськ». Наприклад, наберіть в розпилювач чарівної води і розпилюйте її в кімнаті кожен раз перед сном. І не забудьте повісити над ліжком значок «Монстрів немає!».

Погана погода.«Вой вітру і грім — це страшно, тому мені потрібні мама і тато, щоб захистити мене». Розкажіть дитині на доступній мові, що таке погода, постарайтеся зацікавити цією темою — це хороший спосіб побороти страх. Грайте на вулиці у вітряну погоду і при легкому дощі, складіть простенький календар природи, щоб дитина могла морально підготуватися до завтрашньої погоди. Якщо ви живете в регіоні з частими стихійними явищами природи, розробіть план поведінки в разі небезпеки. Так у дитини буде відчуття більшого контролю над ситуацією.

Нічні кошмари.«Я боюся засинати, тому що мені сняться погані сни». Нерідко діти бояться засипати через нічних кошмарів. Навіть якщо дитина ще погано говорить і не може розповісти про свої сни, ви завжди зможете дізнатися це з його поведінки: плач перед сном і після пробудження, неспокійний сон, небажання спати одному. Сни часто відображають наше самопочуття — душевний і фізичний. Якщо дитина здорова, значить вам необхідно переглянути емоційну атмосферу в сім’ї. Часті докори на адресу дитини, постійна лайка дорослих, перегляд явно недитячих телепередач в присутності малюка — все це може вплинути на незрілу психіку дитини і позбавити його спокійного сну.

Дослідження 2008 року (доктор Валері Сімард, Канада) підтверджують, що діти, які сплять поруч з мамою до 2 років, набагато рідше страждають нічними кошмарами в наступні роки, ніж діти, які сплять окремо.

Найбільш частим персонажем дитячих кошмарів є Вовк, який може відображати боязнь дорослого чоловічої статі, який занадто суворий з ним: тато, дідусь, старший брат. Таким же чином зайво сувора і дратівлива жінка (мама, вихователька) приходить в дитячі сни в образі Баби Яги.

Частіше хваліть свого малюка, збільште кількість рухливих ігор на свіжому повітрі, захистіть його від скандалів, невідповідних відео і розмов про катастрофах і злочинності. Будьте з ним поруч, поки він не засне, а потім поступово замініть себе на улюблену іграшку. Провітрюйте дитячу і не перегодовуйте малюка на ніч. Але якщо ви бачите, що кошмари стають постійними, а емоційний стан малюка явно не в нормі (агресивність, лякливість, плаксивість і т.п.), необхідна консультація фахівця.

Страшна казка (кіно, мультфільм).Більшість дитячих казок (і старих класичних, і нових) містять сцени насильства, залякування, погроз, страшних перетворень героїв), що може налякати дуже вразливого дитини, і з’являється боязнь будь-якого персонажа — він може ввижатися в темряві, приходити уві сні і т . д. Корекція дитячих страхів за допомогою казок — хороший метод для боротьби зі страхами, навіть викликаними самими казками. Придумайте разом з малюком свою розповідь з участю страшного героя. У цій казці має бути гарний початок і гарний кінець.

Боязнь чужих.«Я не знаю, хто ви і що від вас можна очікувати, тому я краще буду поруч з мамою». Страх перед близьким контактом з незнайомцями або родичами, з якими він бачиться рідко — абсолютно нормальна реакція будь-якої дитини, інстинкт самозбереження. Щоб знизити хвилювання малюка при спілкуванні з чужими людьми, попросіть дорослих не контактувати занадто наполегливо (простіше кажучи — не лізти до дитини), проявити терпіння. Підкажіть їм кілька улюблених ігор малюка, які допоможуть знайти контакт.

Страх перед розлукою з батьками.«Чому ви залишаєте мене? А що, якщо ви не повернетеся? ». Боязнь розлуки з батьками є нормальним етапом формування психіки будь-якої дитини. Якщо у вас є необхідність регулярно залишати дитину на піклування іншу людину, то нехай він буде добре знайомий вам і малюкові (бабуся, тітка, старші діти, няня, до якої він звик). Перед відходом пограйте з дитиною, обов’язково попрощайтеся з ним (а не тихо улізніте), і постарайтеся не затримуватися. Такий щоденний ритуал дасть зрозуміти малюкові, що мама завжди повертається.

Страх самотності.«Я відчуваю себе в безпеці тільки тоді, коли ви знаходитесь поруч зі мною в кімнаті». Коли ваш малюк починає грати самостійно, поступово привчайте його до усамітнення. Спочатку відходите від нього в інший кінець кімнати і спостерігайте за ним звідти. Потім поступово переходите в іншу кімнату, але так, щоб бути в полі зору дитини. Перебуваєте на віддалі не більше 30 секунд, а потім знову повертайтеся. Поступово можна буде привчити малюка до повного усамітнення в кімнаті. Але пам’ятайте, що знаходження дитини без нагляду може бути небезпечно для нього.

Маски, костюми, ростові ляльки.«Я боюся масок, тому що вони виглядають неприродними, і я не знаю, що за ними». Маскарадні костюми і ростові ляльки на святі можуть доставити дітям радість, а можуть і налякати. Справа в тому, що вони, як правило, виглядають неприродними (несхожими на реальних людей і тварин, бувають занадто великими або непропорційними), а це дуже часто лякає дітей дошкільного віку. На святі не підходите до акторів в масках занадто близько — нехай малюк спочатку здалеку вивчить героїв, а потім попросіть актора зняти маску і посміхнутися малюкові.

Боязнь лікарів.«Я боюся лікаря, тому що він робить мені боляче». Страх перед медичними процедурами наздоганяє дитини вже в коридорі лікарні під час очікування (або навіть вдома), і тут важливо правильно його підготувати. Поговоріть заздалегідь про хід процедури, пообіцяйте невелику винагороду (солодкість, похід в парк і т.п.), під час очікування відволікайте його піснями та іграми, щоб знизити напругу. По можливості будьте присутніми разом з дитиною під час процедури, а після неї обов’язково похваліть його, скажіть, який він сміливий і сильний.

Боязнь тварин.«Я боюся чужих тварин, тому що не знаю, чого від них чекати». Не смійтеся над дитиною, якщо він боїться кішок, собак або комах. Не кажіть: «Не вигадуй, тут нема чого боятися». Замість цього скажіть: «Я розумію, що собака тебе лякає. Давай ходити повз неї разом — я буду тримати тебе за руку ». Познайомте малюка з безпечними комахами, тримаючи їх в своїх руках, не наполягаючи, щоб малюк їх брав в руки сам.

Смерть.Рано чи пізно дитина починає помічати мертвих голубів і комах на вулиці, звертати увагу на поняття «смерть» в розмовах дорослих. Страх смерті нерідко зустрічається у дітей дошкільного віку (64% дівчаток, 36% хлопчиків), тому що вони починають розуміти, що коли-небудь (або навіть раптово) не стане його батьків і його самого. Його лякає, що одного разу він закриє очі, «і все». Ваше завдання в такій ситуації — не ховати очей і не тікати від відповіді. І вже тим більше, не докоряти за подібні думки. Просто спокійно пояснюйте дитині, що всі вмирають, і це нормально. Дайте йому зрозуміти, що це природно і не страшно.

Ніколи не смійтеся над страхами своєї дитини, що не принижуйте їх значення, не ігноруйте і, тим більше, не карайте за них. Тільки ваше розуміння, повагу, чуйне ставлення і сприяння допоможуть малюкові подолати свої страхи і прийти до душевної рівноваги.

Крім перерахованого вище, корекція фантазійних страхів у дітей дошкільного віку може проводитися методом малювання та ліплення з пластиліну. Попросіть малюка намалювати його страх — це може бути монстр з-під ліжка, образи з кошмарного сну і т.д. Придумайте разом з дитиною, чого це страх може боятися: наприклад, сміху. Тоді вам потрібно разом посміятися над цим страхом, підмалювати йому що-небудь смішне і т.д. А можна спалити листочок з малюнком і розпрощатися з цим страхом назавжди. Пам’ятайте, що тут не можна тиснути на дитину і змушувати його малювати. Інакше він закриється в собі, і страх може посилитися.

Якщо дитина боїться лікаря або тварин (ситуативні страхи), то тут добре підійде метод гри. Дозвольте малюкові самому побути в ролі доктора — зазвичай дітям це подобається. Можливо, вам доведеться програвати одні й ті ж ситуації знову і знову, але при м’якому і ненав’язливий підході страх буде поступово йти.

Якщо ви бачите, що страхи дитини заважають його повсякденному житті (навідріз відмовляється спати, став агресивним або замкнутим, не відпускає маму ні на крок від себе), значить, необхідно проконсультуватися з лікарем. Пам’ятайте, що страхи дітей дошкільного віку легко коригуються фахівцями, якщо до них вчасно звернутися.

ІГРИ, ЯКІ ДОПОМАГАЮТЬ ДІТЯМ ПОДОЛАТИ СТРАХ

Які ж існують вправи, за допомогою яких дитина може подолати свої страхи?

Малюємо страх.(з 5 років)
Дитині можна запропонувати намалювати на альбомному аркуші паперу свій страх. По ходу малюваннязадаються питання, які спонукають її розвивати сюжет малюнка,збагачувати палітру використовуваних колірних тонів. Якщо питання не допомагають досягти цього результату, то даються прямі вказівки: «Давай поряд з будинком намалюємо хлопчика, який вийшов погуляти», «Давай зробимо одяг яскравим, різнобарвним» іт. д.Завдання полягає в якомога більш деталізованому розгортанні сюжету, підвищенні і яскравості кольору, виразності колірних поєднань, використанні широкої різноманітності колірних тонів. Дитину потрібно розпитати про те, що вона намалювала, таким чином познайомившись зі своїм страхом (дізнатись його слабкі і сильні сторони). В кінці запитати: «А що тепер хочеш з ним зробити?»

Малюємо веселку сили.
На альбомному аркуші паперу дитині пропонується намалювати веселку за допомогою пластиліну. Спочатку слід підготувати з різних шматків пластиліну кольорові кульки. Потім потрібно запропонувати дитинірозмазати кульки пластилінупо аркушу паперу, повторюючи вголос: «Я сильний», «Я сміливий». Можна сказати дитині, що коли їй знадобиться сила і захист, вона може згадати цю веселку.

Складаємо казку.
Можна скласти казку разом з дитиною прочарівну скриню, на дні якої лежить те, що завжди перемагає різні страхи. Цей предмет дитина повинна придумати сама і намалювати його на аркуші паперу.

Майструємо будинок для страху.
Запропонуйте дитині пару коробок різного розміру і скажіть:«Змайструй будинок для страху і замкни його в ньому». Можна організувати бесіду загалом про цей страх; чи існують шляхи виходу з будиночку; за яких умов…

Викидаємо страх.
Дитині пропонується з пластиліну зробити маленьку кульку – це буде страх, потім зробити велику кульку з отвором всередині – це буде темниця.Після чого кульку під назвою «страх» посадити до в’язниці, звідки вона не зможе вибратися на волю.Потім дитина може викинути зроблену кульку у відро для сміття, промовляючи при цьому: «Я викидаю страх і більше не боюся».

Відпускаємо страх.
Надуйте різнокольорові повітряні кульки разом з дитиною, запропонуйте їй вибрати одну або кілька кульок її улюбленого кольору, потім відпустіть кульки в небо, повторюючи при цьому:«Повітряна кулька, відлітай і страх мій забирай». Повторювати кілька разів, поки куля не підніметься високо в небо. На самій кульці можна намалювати страх.

Закопуємо страх.
Дитині пропонується зліпити з пластиліну кілька кульок, а потім запитати: «Як цей страх буде називатися?» (Страх шуму, страх темряви і т.д.). Потім запропонуйте дитиніна аркуші паперу намалювати сторожа, який охоронятиме страх і не випустить його на волю.Після виконаної роботи запропонуйте малюкові покласти страх в картонну коробочку разом зі сторожем, вийти на вулицю і закопати коробочку в землю.

Пальчиковий ляльковий театр.
Розігруйте з дитиною різноманітні сценки, в яких один герой всього боїться, а інші допомагають йому подолати його страх.

Затопчемо страх.
На підлозі рекомендується розстелити ватман і запропонувати дитині намалювати на ньому свій страх. Потім у тарілочку потрібноналити пальчикові фарби і запропонувати дитині занурити туди свої ніжки і затоптати свій страх,при цьому промовляючи: «Страх я затопчу, бо відважним бути хочу».

Складаємо страшилку.
Психолог починає, а дитина повинна додавати речення або слово.Наприклад: «На вулиці ніч … На нічну прогулянку вийшов величезний собака … Він збирався когось вкусити … і т.д.». Закінчити страшилку необхідно смішно: «Несподівано з неба спустився величезний торт. Собака завиляв своїм хвостом, і всі зрозуміли, що він добрий, і дали йому шматочок торта ».

Робимо намисто.
З солоного тіста дитині пропонується накатати багато кульок, пластмасовою спицею зробити в них дірочки. Потім дати їм час трохи підсохнути, після чого покрити їх клеєм з блискітками. Дорослий тримає один край ниточки, а дитина нанизує намистини, примовляючи при цьому: «Я розумний, я сміливий, я добрий, я веселий і т.д.». Потім дитина може одягти ці буси.

Справжній герой.
Запитайте у дитини: «Хто такий справжній герой?» Вислухайте відповідь і запитайте: «Як ти думаєш, а у героя є улюблений колір?». Після відповіді дитини запропонуйте їй намалювати щось на папері цього кольору.