Пам'ятка для батьків
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ:
Ваша дитина скоро піде до школи. Здається нещодавно ви мріяли про той час, коли вона стане школярем, бо це свідчитиме про перші самостійно зроблені кроки.
У цей період батьки найбільше стурбовані тим, чи зможе навчатися їхня дитина, чи буде цей етап для сім’ї радісним, чи зможуть подолати труднощі. Все це залежить від підготовки дитини та сім’ї, в якій вона виховується, до нових умов. Дуже часто дорослі запитують: «Хто має готувати дитину до школи: батьки, сім`я чи вихователі дитячого садочка?». Досвід показує, що ніякий найкращий дитячий заклад не може повністю замінити сім`ю, сімейне виховання. У дитячому садочку дітям прищеплюють корисні навички, але якщо заняттями дитини не цікавляться батьки, не надають їм належного значення, не заохочують до старанності, дитина теж починає ставитися до них недбало, не прагне працювати краще, виправляти свої помилки, долати труднощі.Диво, щВаждиоб батьки запитували свою дитину, які почуття її переповнюють, що вона відчуває, коли думає про школу? Можливо, це радість бажання знайти нових друзів, а може, це страх перед невідомим, невпевненість у власних силах, сум через прощання із дитячими забавками чи іграми?
Діти пізнають навколишній світ за допомогою емоцій. Вони сприймають тільки те, що є приємним, цікавим, захоплюючим, веселим та новим. Для дорослих має цінність будь-яка інформація, а для дітей – тільки позитивно забарвлена. Тому однією з важливих передумов успішної адаптації до школи є заохочення дитини до навчання в ній.
Діти, у яких високий рівень готовності, – готові до навчання в школі.
Дошкільники із достатнім рівнем готовності дещо слабше психологічно та інтелектуально готові до навчання в школі, ніж ті діти, які отримали високі показники, проте їхні результати відповідають віковим нормам.
Майбутні першокласники із середніми показниками не на належному рівні підготовлені до нових умов. За відповідної організації співпраці із цими дітьми, в період до першого вересня, забезпечуючи адекватну турботу і встановлюючи позитивну атмосферу співпраці, дорослі допоможуть дітям вирішити завдання розвитку відповідно до їх вікових особливостей.
Рекомендації батькам для підвищення рівня готовності дитини до навчання в школі:
Радійте Вашій дитині!
Розмовляйте з дитиною спокійним голосом. Для дитини Ви – зразок мовлення, адже вона вчиться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина буде говорити так, як Ви. Малюк успішніше засвоює мову тоді, коли дорослі слухають його, спілкуються, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача Вас втомлює, якщо Ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.
Щодня читайте дитині. Розучуйте скоромовки, чистомовки.
Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного спілкування поза сім’єю. Від рівня раннього мовленнєвого розвитку залежатиме подальший процес росту дитини в школі.
Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.
У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси. Поважайте її неповторність.
Розвивайте основні лінії дошкільного дитинства – вміння слухати, бачити, відчувати.
Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно вчити малюка вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення. Навчіть дитину зав’язувати та розв’язувати вузлики.
Забезпечуйте можливості та умови для повноцінної гри. Гра – це провідна діяльність дошкільника. Л.С.Виготський відзначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання у школі».
Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб вона механічно лічила до 100 і більше. Нехай рахує до 10-20, але особливо важливо розуміти і знати, з яких чисел складається 5, а з яких – 7 тощо. Це є основою понятійного мислення, розуміння основ математики, а не механічного запам’ятовування.
Працюйте над розвитком пам’яті малюка, його уваги, мислення. Для цього пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях.
Запровадьте в сім’ї єдиний режим і дотримуйтеся його виконання (обов’язково всі члени родини).
Дитина повинна мати певне доручення і відповідати за його виконання.
Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку малюка є спільність вимог до нього з боку всіх членів родини.
КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ
ПО ПІДГОТОВЦІ РУКИ ДИТИНИ ДО ПИСЬМА
Дослідження науковців свідчать про те, що рівень розвитку мовлення дітей залежить від ступеня сформованості дрібної моторики пальців рук. Недарма народна педагогіка впродовж багатьох століть зберігає значну кількість фольклорних творів, використання яких супроводжується активними рухами: «Сорока-ворона», «Пальчику,пальчику», «Горошок, бобошок» тощо.
Рухи пальців і кисті руки розвиваються в дитини поступово протягом усього дошкільного життя. Однак, на момент вступу дитини до школи не завершується процес закостеніння пальців кисті руки. Цим пояснюється невпевненість у рухах, дрижання пальців під час проведення прямих ліній, написання овалів та на півовалів, швидка втомлюваність. Труднощі, з якими стискається дитина під час письма, викликають у неї негативне ставлення до цієї діяльності. Тому дитина, яка робить лише перші кроки в набутті графічної навички письма, потребує постійної допомоги дорослого, адже саме він має перетворити складну для дитини діяльність на цікаву гру. Із чого тренування, з розминки, зі своєрідної зарядки для пальчиків. Ось наші рекомендації.
«БУДУ ВПРАВНИМ МУЗИКАНТОМ»- імітація гри на різних музичних інструментах (піаніно, скрипка, гітара, балалайка, бубон, флейта, сопілка, баян).
«ПАЛЬЧИКИ КРОКУЮТЬ» – імітація рухів для вимірювання довжини стола.
«УПІЙМАЮ – НЕ ВПУЩУ» – захопити і утримувати пальчиками будь-який предмет, іграшку.
«ПІДЙОМНИЙ КРАН» – перенести будь-який предмет кінчиками пальців з одного місця на інший.
«НАМИСТИНКА НА НИТОЧЦІ» – нанизати на ниточку намистинки.
«УМІЛІ РУЧКИ» – імітація рухів , які виконуються під час певної роботи (як бабуся ліпить вареники, як дідусь пиляє дрова, як мама пришиває ґудзик, як тата керує машиною).
«ПАЛЬЧИКИ ТАНЦЮЮТЬ» – імітація пальчиками танцювальних рухів на столі.
Під час проведення тренувальних вправ слід пам’ятати, що вправляння стає цікавішим і ефективнішим, якщо набуває творчого характеру. Додавши трішки фантазії, руки дитини можна легко перетворити на казкових персонажів (лисичку, зайчика, вовка), на різноманітні предмети (будиночок, стіл, човник). Якщо ще й вивчити вірш і розіграти його за допомогою рук, то вже ніхто не згадає, що пальчикова гімнастика – це необхідна підготовча вправа для письма, оскільки дії з руками стають самостійними і мотивованими, підтримуються внутрішнім інтересом дитини до участі у своєрідній пальчиковій драматизації.
Після гімнастики слід виконати основні вправи – вправи з письма. Варто пам’ятати , що їх тривалість не повинна перевищувати 5 хвилин. Завдання батьків чи педагога під час організації та проведення їх полягає в пошуку додаткових стимулів, які б викликали в дітей інтерес і бажання виконувати непрості завдання. Таким стимулом , безперечно, можуть стати художні твори. Використання дитячої літератури в процесі підготовки до письма є необхідним засобом навчання, оскільки в школі під час виконання письмових вправ від дітей вимагається вміння уважно слухати, запам’ятовувати і відтворювати на папері сприйняту інформацію. Ось чому й підготовчі вправи з письма для дітей дошкільного віку повинні мати комплексний характер для розвитку всіх необхідних навичок.
Лекція “У сім’ї — молодший школяр”
Відомо, що сім'я — той основний осередок, де відбувається формування особистості дитини. Вплив родини на дитину домінуючий, унікальний, а багато в чому й незамінний. У сім'ї особистість формується в природних умовах. Вихователями і вчителями тут є найближчі і найдорожчі для дитини люди, з якими вона постійно спілкується і яким довіряє. Відомий педагог В.О.Сухомлинський стверджував: “У сім'ї шліфуються найтонші грані людини-громадянина, людини-трудівника, людини — культурної особистості. Сім'я — це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави” (В.О.Сухомлинський, “Батьківська педагогіка”).
Помиляються ті батьки, хто вважає, що, віддавши дитину до школи в 6—7 років, до кінця навчання одержить навчену і виховану молоду людину, не приклавши до цього жодних зусиль.
Дуже добре, коли вимоги вчителя щодо навчання і виховання дитини збігаються з тим, що вимагають батьки удома: тоді легко і добре всім. Але такого ідеального становища майже не буває. Часто вчителеві доводиться вчити і виховувати не тільки дитину, а й дорослих — матір чи батька.
Батьки впливають на дітей передусім своєю особистістю. Недаремно народна мудрість стверджує:
“Який батько, такий син”. Особисті якості батьків впливають на дітей не механічно, а через безпосереднє спілкування та спільну діяльність. Однак, як свідчать дослідження, у спілкуванні батьків і дітей є серйозні недоліки.
Наприклад, на запитання “На які теми ви найчастіше розмовляєте зі своєю дитиною?” 50 % батьків не відповіли зовсім, 40 % відповіли нечітко: “про все”, “на різні теми”. Ці результати свідчать про надзвичайну бідність тем для спілкування. Щодо спільної діяльності батьків і дітей, то найчастіше вона не виходить за межі домашньої праці (побутових справ).
Турбує й те, що не в кожній сім'ї панує відвертість і взаєморозуміння. Але ж у родині, де всі кроки звіряються із батьківськими, де діти несуть у серці материнське слово, вони ростуть щирими, відвертими. Байдужість, егоїзм окремих батьків робить дітей жорстокими, калічить дитячі душі.
Щодо домашніх завдань, то їх виконання, безперечно, слід контролювати. Братися за виконання домашнього завдання не варто одразу після закінчення уроків, коли працездатність школяра значно знижується. Після повернення зі школи учневі насамперед слід пообідати. Найкращий час для цього — біля 13 години. Бажано, щоб обід складався з першої справи (рідкої), другої (рибної чи м'ясної) і третьої (компот чи фрукти).
Щоб відновити сили, працездатність, слід відпочити на свіжому повітрі: допомогти по господарству, пограти в рухливі ігри. Однак відпочинок не має перевищувати 1,5 год, інакше дитина стомлюється від надмірного фізичного навантаження. Корисний молодшим школярам і пасивний відпочинок — денний сон до 1 год.
Важливо також, щоб дитина виконувала домашнє завдання в один і той самий час. Найкраще — біля 16 год. У цей час центральна нервова система вдруге за добу активно включається в роботу, відновлюється працездатність дитини.
Варто звернути увагу й на те, чи правильно сидить дитина за робочим столом, як освітлене робоче місце, а також на те, скільки часу вона проводить за уроками. Першокласник має витрачати на виконання домашнього завдання до 1 год; другокласник — 1,5 год; третьокласник — 1,5 год; учень четвертого класу — 2 год з обов'язковою перервою через ЗО хв.
Дуже важливо привчити дітей і вдома працювати зібрано і в хорошому темпі. Щоб увага дітей не розпорошувалася, слід взяти за правило: до початку роботи прибрати зі столу все, що не стосується домашнього завдання.
Варто звернути особливу увагу на гігієну сну. Для учнів початкових класів тривалість сну має становити 11—12 год: 10 год вночі — з 21 год до 7 год ранку і 1—2 год вдень. Батькам слід пам'ятати, що постійне недосипання може викликати перевтому. Пізнє виконання домашніх завдань, надмірний перегляд телепрограм теж спричинюють перевтому.
Лекція з практичним заняттям “Формуємо самооцінку дитини”
Батьки — це вчителі у найважливішій школі на світі — школі становлення особистості.
Тут немає вихідних і канікул, їм доводиться виконувати свої обов'язки 24 години на добу, 365 днів на рік.
“Моя мама поставила б мене на найвищу сходинку. Вона мене найбільше любить. Я буваю неслухняна, я трішки хитренька. Я не завжди гарно пишу... Але мама мене все одно любить, бо я — її дитина. Я знаю це... своїм серцем. І тато мене любить. Він грається зі мною, навіть коли дуже втомлений, і не кричить, коли я роблю щось не так...”.
Самооцінка - це та значущість, якою дитина наділяє себе загалом, а також окремі свої якості — особливості діяльності, поведінки, особистісних проявів.
Тому розвиток адекватної самооцінки залежить від об'єктивності зовнішніх оцінок.
Найавторитетнішими для 6—7-річного малюка є рідні люди. У родині, по-перше, об'єднані люди різного віку, статі, роду занять; по-друге, дорослі члени родини можуть впливати на малюка в різних життєвих ситуаціях; по-третє, однією дитиною опікується кілька дорослих.
Найважливіше для дитини — гармонійність взаємин між членами родини, позитивний психологічний клімат, пріоритет духовних цінностей, високий рівень культури.
Неправильне виховання
1. Тип неприйняття (відсутність любові до батьків).
Характерні ознаки: надмірний, суворий контроль за дитиною; застосування жорстоких методів покарання; претензійне, протестне ставлення до дитини;
мінімум уваги з боку батьків.
Це зумовлено тим, що дитина була небажаною, не схожа на батьків, народилася з фізичною вадою тощо.
Наслідки: неприйняття батьками дитини призводить до неприйняття нею батьків, тобто виникає взаємне відчуження.
2. Гіперсоціальний тип (я люблю тебе лише тоді, коли ти виправдовуєш мої очікування і виконуєш мої вимоги).
За такого типу виховання базується на чітких інструкціях. Дитина ніби запрограмована, надміру дисциплінована, суха та педантична. Вона — як робот, автоматичний виконавець.
Наслідки: намагання догодити іншим, страх перед труднощами та невдачами. Розвивається невпевненість, негативне ставлення до себе. Як наслідок — соціальна ізоляція, дитина лишається наодинці зі своїми проблемами та переживаннями.
3. Тривожно-упевнений тип (любов до дитини трансформується у страх втратити її).
Дитині навіюють думку про те, що на неї всюди чатує небезпека.
Наслідки: страх батьків за дитину призводить до того, що вона стає заляканою, тривожною, несамо стійною, нерішучою, боязкою. Формується низька самооцінка.
4. Егоцентричний тип (нав'язування дитині думки, що вона надзвичайна, виняткова).
Обов'язки дитини зведеш до мінімуму, права — необмежені. Її найменші бахання миттєво задовольняються. Дитина прагне завжди бути поміченою, викликати загальне схвалення, а коли цього немає, виникають істеричні реакції.
Наслідки: в характері дитини розвиваються і закріплюються егоїстичні тенденції. У колективі однолітків міф, що вона найкраща, руйнується, оскільки її прагнення бути лідером нічим не підкріплене. Дитина стає самотньою або закріплює агресивність як рису характеру.
Людина із заниженою самооцінкою через свою невпевненість постійно очікує приниження, обману, насмішки, образи. Низька самооцінка спричиняє постійний страх. Цей страх спонукає до вживання алкоголю, наркотиків, до правопорушень та злочинів. Не варто сподіватися отримати готові рецепти чи поради, які гарантували б цілковитий успіх у справі сімейного виховання. Адже кожна сім'я — це окрема держава, яка живе за своїми правилами і законами.
Фахівцями виявлені універсальні механізми, на яких має засновуватися розумне виховання:
— прийняття дитини такою, яка вона є;
— удосконалення системи схвалень і покарань;
— налагодження суб'єктних взаємин між батьками та дітьми.
Прийняття (позитивне ставлення до дитини, незалежно від того, чи радує вона дорослих у даний момент):
— дозвіл дитині бути такою, якою вона є;
— увага до її почуттів і думок, уміння почути та зрозуміти їх;
— здатність підтримати дитину;
— повага до позиції дитини, віра в її сили та можливості;
—готовність ділитися власними поглядами і цінностями;
— поблажливе і терпляче ставлення.
Система схвалень і покарань.
Батьки мають пам'ятати, що схвалення належної поведінки дитини важливіше для її розвитку, ніж осуд.
Оцінювати треба тільки вчинки і справи дитини, а не її саму. Будь-яке схвалення складається з двох компонентів — висловлювань дорослих і висловлювань дитини. Сказане батьками має виявляти чітку позитивну оцінку дитячих вчинків або намірів: “Дякую за те, що помив машину. Тепер вона виглядає, як новенька”.
Покарання має бути продуктивним, а не руйнівним.
• Покарання не повинно шкодити здоров'ю — ні фізичному, ні психічному.
• Якщо є сумніви, карати чи не карати — не карайте.
• За один раз — тільки одне покарання.
• Краще не карти .взагалі, ніж карати із запізненням.
• Покараний — вибачений (про старі гріхи — жодного слова).
• Покарання — без приниження (це не торжество вашої сили над слабкістю дитини).
• Дитина має боятися не батьківського покарання, а того, що вона завдає комусь болю своїми словами, діями, вчинками, намірами.
Взаємини між батьками та дітьми залежать не від того, скільки разів на день дорослі хвалять чи карають дитину, а від того, як вони це роблять. Занадто захоплюючись різними методами та засобами виховання, батьки сприймають свою дитину як власність, як матеріал, з якого вони можуть “виліпити” ідеал сина чи доньки. Вони автоматично позбавляють дитину права голосу і права вибору.
Щоб запобігти небажаним тенденціям, психологи радять розглядати виховання не як однобічну спрямованість впливів, а як двосторонній процес, де дитина — активний учасник, суб'єкт виховання. Стосунки між батьками і дітьми в родині будуються на засадах довіри, особистої рівності, взаєморозуміння, визначення права кожного на власну точку зору в різних життєвих ситуаціях.
Батьки мають бути пильними й дуже чутливими до реакцій, слів, вчинків своїх дітей. Здатність почути, зрозуміти дитину — своєрідний місток між вихователем і вихованцями.
Слід пам'ятати: перед вами не просто маленька дитина, а особистість зі своїм внутрішнім світом, з тільки їй притаманними індивідуальними відмінностями.
Добірка психолого-педагогічних порад для батьків першокласників
Зваживши всі основні фактори розвитку повноцінної, цілісної особистості, формування адекватної рефлексії дошкільника, аналізуючи досвід власних досліджень, враховуючи показники фізичного та психічного розвитку дошкільнят, з метою забезпечення психологічного здоров'я, запобігання розладів нервової системи радимо послуговуватися в роботі з дітьми такими принципами.
Для підтримання пізнавальної активності:
• заохочувати всі зусилля дитини, а саме її бажання пізнавати нове;
• важливо відповідати на всі запитання дитини, займатися з нею тим, що їй подобається;
• уникати стереотипів та шаблонів у роботі, розвивати творчість вихованців.
З метою запобігання формування негативного образу “Я” дитини бажано:
• уникати негативних оцінок дитини, результатів її діяльності;
• порівнювати результати роботи дитини тільки з її власними досягненнями, а не з досягненнями інших дітей;
• не смикати дитину щохвилини, не говорити їй про її недоліки, не пригнічувати ініціативу дитини. Твердість лінії у вихованні досягається терпінням, відсутністю поспіху;
• не плутати поняття “хороша” і “зручна” дитина;
• кожна дитина в процесі виховання, спілкування з вихователем, вчителем, батьками має почуватися захищеною.
Орієнтація на позитивний контакт з дитиною:
• любити дітей;
• знайти золоту середину між періодичними перебуваннями малюка наодинці з собою і спілкуванням з дорослими;
• кожна дитина потребує любові і теплоти почуттів для повноцінного особис-тісного розвитку.
Орієнтація на індивідуальність дитини:
· психологічне здоров'я дитини — її бажання бути “всим, чим вона може”;
· розвиток свого потенціалу через самоактуалізацію, знаходження правильного уявлення про самого (саму) себе.
Уникайте авторитарного стилю у вихованні дітей! Уникайте прямого тиску на дитину.
Пам'ятка батькам першокласників
Від п'ятилітньої дитини до мене
тільки крок, від новонародженої
до п'ятилітньої—величезна відстань.
(Л.Толстой)
Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт з нею.
Знаходьте радість у спілкуванні з дитиною. Визначіть для неї місце в сім'ї.
Хай не буде жадного дня без прочитаної книжки.
Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мову.
Цікавтеся справами і проблемами дитини.
Дозволяйте дитині малювати, розфарбовувати.
Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.
Надавайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.
Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп'ютері до ЗО хв.
Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.
Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноцінним членом сім'ї зі своїми правами і обов'язками.
Пам'ятайте, що діти — не просто продовжувачі ваших вмінь, знань, здібностей. Кожна дитина має право на реалізацію своїх потенційних можливостей і на власну долю.
Правила для першокласників
1. Не забирай чужого, але й не все своє віддавай.
2. Попросили — дай, намагаються відібрати — старайся захищатися.
3. Не ображайся без причини.
4. Сам ні до кого не приставай.
5. Коли кличуть гратися — йди, не кличуть — попроси, цього соромитися не слід.
6. Грайся чесно, а якщо керуєш грою — не ображай інших.
7. Не дражнися, не хникай, не вимагай нічого. Ніколи двічі не проси. Не будь ябедою.
8. Через оцінку не плач, з учителями не сперечайся і не ображайся. Робити уроки потрібно завжди, тоді й оцінки будуть гарні
9. Не будь ніколи замазурою — таких не люблять.
10. Частіше кажи: давай дружити, давай разом гуляти.
І завжди в тебе будуть друзі.
Заповіді батьківства
Одвічне питання турбує не одне покоління батьків: як виховувати дитину? Що робити, аби вона виросла доброю людиною, розкрившись усіма своїми здібностями, аби змогла віддати людям те, з чим прийшла у світ?
Чимало вчених у різний час обгрунтували своє бачення батьківської педагогіки. Світова психолого-педагогічна думка виробила ряд цінних настанов, які з урахуванням сучасного практичного досвіду лягли в освіту прийнятих у Міжнародний рік дитини десяти правил поведінки батьків, своєрідного кодексу любові, що його мають дотримуватися ті, кому Богом призначено плекати найдорожчий скарб - їхніх дітей.
1.Люби свою дитину!
Радій її присутності біля тебе, приймай її такою, якою вона є, бо то твій паросток, твоє творіння. Не ображай і не принижуй її, не розхитуй її віри в себе, не завдавай болю несправедливою покарою, не відмовляй у твоїй довірі, дай їй привід любити тебе.
2.Оберігай своє дитя!
Захищай дитину від фізичних та душевних небезпек, навіть, якщо доведеться жертвувати власними інтересами й ризикувати своїм життям. Не зважай ні на що, коли йдеться про твоє дитя, про твою дитину квітку, яку можуть знівечити.
3.Будь добрим прикладом для своєї дитини!
Прищеплюй до духовних вартостей свого народу і сам живи, дотримуючись його традицій. Стався до дитини з великою відповідальністю, їй потрібне таке домашнє вогнище, де сім'я дружна, де шанують і люблять людей похилого віку, де підтримують тісні та щирі зв'язки з усім родом та друзями. Вона має жити у такій родині, де панує чесність, справедливість, скромність, гармонія у всьому.
4.Грай зі своєю дитиною!
Віддай дитині стільки часу, скільки необхідно для її розвитку. Менше зважай на свої власні інтереси, бо інтереси дитини - водночас і твої. Багато розмовляй з нею, не відвертайся, коли вона щось говорить: може саме в ту мить дитина звіряється тобі найбільшими таємницями свого життя. Грай з нею так, як їй подобається, приймай серйозно її гру, світ її уяви.
5.Працюй зі своєю дитиною!
Допомагай дитині, коли вона намагається взяти участь у якійсь справі. Коли підросте, потроху залучуй до праці з людьми і для людей. На дозвіллі, під час канікул, не бідкайся, що вона втомиться від роботи, бо для неї праця з дорослими - то погляд у майбутнє.
6.Дозволь дитині набувати життєвого досвіду,
нехай навіть не безболісного, але самостійного!
Дитина визнає лише такі враження, які пережила самостійно, а твій власний життєвий досвід (хоч як тобі прикро) часто-густо не важить для неї нічого. Тож дай їй змогу самій "збирати свою скриню", навіть якщо тут існує певний ризик. Надмірна опіка й тепличні умови життя можуть викликати соціального інваліда.
7.Покажи дитині можливості і межі людської волі!
Розкрий перед дитиною чудові можливості розвитку й самоутвердження людської особистості відповідно до її особливостей та обдарованості. Водночас показуй на прикладах, що кожен має визнавати норми співжиття і дотримуватися їх у родині, в колективі, у суспільстві.
8.Привчай дитину бути слухняною!
Стеж за поведінкою дитини і спрямовуй її так, щоб учинене нею не завдавало шкоди ані її самій, ані будь-кому. Не обминай моментів, коли вона не гарно поводиться у твоїй присутності, зауваж і поясни, чому треба чинити саме так, а не інакше, для неї це буде наукою. Винагороджуй за додержання установлених правил, однак у разі нагальної потреби наполягай на шануванні їх за допомогою розумного покарання.
9.Чекай від дитини лише таких думок та оцінок,
на які вона здатна на даному етапі свого розвитку
і які може підказати її власний досвід!
Мине багато часу, доки дитина навчиться орієнтуватись у складному світі, що оточує її. Допомагай її, скільки зможеш, і вимагай від неї власної думки чи самостійного висновку тільки з урахуванням реалій її вікового розвитку і вже набутого досвіду.
10.Давай дитині змогу набувати такі враження,
які полишатимуть вартісні спогади!
Дитина, як і дорослий, "живиться" різними враженнями, які знайомлять її з довкіллям і життям інших людей. Дбай про те, щоб вона бачила, чула, відчувала, якомога більше цікавого для себе,щоб збагачувалася корисними знаннями і добрими почуттями.
Рекомендації для батьків вихованців.
1.Співпрацювати з педагогічними працівниками ЗДО щодо організації
освітнього процесу дітей дошкільного віку в дистанційному форматі в умовах
війни.
2. Підтримувати зв’язок з вихователями щодо місця перебування та стану
здоров’я дитини.
3. Відстежувати негативні наслідки пережитих психотравмуючих подій. Вони
можуть проявлятися не одразу, тому дорослі, вихователі та батьки, мають
постійно стежити за психоемоційним станом дітей, їхнім самопочуттям,
виявляти хвилювання, тривоги. Необхідно звертати увагу на збудливість,
тривожність, агресивність,заглиблення в себе. Також слід уважно стежити за
здоров’ям дітей, зокрема сном, апетитом, настроєм, частотністю вередування,
наріканнями на головний біль тощо. Такі показники загального
стану здоров’я дітей переважно є об’єктивними показниками втоми,
перевантаження, хвилювання, страхів та проявами наслідків психотравми.
Пам’ятати, що щоденне спілкування та спільне проведення вільного часу з
дитиною є запорукою її успішного подальшого майбутнього. Для дітей
надзвичайно важливо відчувати повну емоційну присутність батьків. З цією
метою можна послуговуватися матеріалами, які розміщені на платформі
розвитку дошкільнят НУМО, а також на сайті МОН «Сучасне дошкілля під
крилами захисту». Допомагати дитині, якщо в неї щось не виходить,
підтримувати її, бути терплячими. Пам’ятати, що педагоги завжди готові до
співпраці з питань виховання, розвитку дитини і надання необхідної професійної
допомоги, не зволікати й звертатися до них за порадами та рекомендаціями.
5. Дотримуватися режиму дня, звичних ритуалів, що допоможе дитині
встановити зв’язок не лише з минулим, а взагалі з життям та безпекою.
6. Сприяти формуванню у дітей навичок безпечної поведінки, використовуючи
рекомендовані онлайн матеріали та відео, підготовлені МОН, ДУ «Український
4. Пам’ятати, що щоденне спілкування та спільне проведення вільного часу з дитиною є запорукою її успішного подальшого майбутнього. Для дітей надзвичайно важливо відчувати повну емоційну присутність батьків. З цією метою можна послуговуватися матеріалами, які розміщені на платформі розвитку дошкільнят НУМО, а також на сайті МОН «Сучасне дошкілля під крилами захисту». Допомагати дитині, якщо в неї щось не виходить,підтримувати її, бути терплячими. Пам’ятати, що педагоги завжди готові до співпраці з питань виховання, розвитку дитини і надання необхідної професійної допомоги, не зволікати й звертатися до них за порадами та рекомендаціями
.5. Дотримуватися режиму дня, звичних ритуалів, що допоможе дитині встановити зв’язок не лише з минулим, а взагалі з життям та безпекою.
6. Сприяти формуванню у дітей навичок безпечної поведінки, використовуючи рекомендовані онлайн матеріали та відео, підготовлені МОН, ДУ «Український інститут розвитку освіти"
Консультація для батьків
"ЯК ПРОВЕСТИ ВИХІДНІ ДНІ"
Усі з нетерпінням очікують вихідні дні, як дорослі так і діти. За тиждень організм втомлюється не лише фізично, а й морально. Ваша дитина цілий день перебуває в дошкільному закладі, ввечері вдома майже немає часу на спілкування в родині.
Тому у вихідні дні так важливо, якомога більше приділяти увагу один одному у сім'ї, а особливо це потрібно дитині. Все, що ми не встигли розказати, показати дітям у будні дні, ви повинні зробити це за вихідні.
Як же правильно провести вихідні дні з користю для дитини і самих дорослих?
По-перше, необідно як найбільше перебувати на свіжому повітрі. Якщо дозволяє погода, відвідайте з дітьми ліс, водойму, парк. Багато молодих сімей полюбляють відпочинок на лоні природи, але все зводиться до вогнища, шашликів та навіть до банальної випивки. А діти в цей час представлені самі собі. І чим вони займаються в цей час батьків не дуже турбує, лиш би не заважали дорослим "культурно відпочивати".
Користі від такого походу на природу дітям немає, а ось шкоди по-вінця. Адже дії батьків не співпадають з тим, чого їх навчали вихователі. А саме: розводити багаття у лісі, ламати гілки та нищити дерева й кущі, смітити, розпивати алкогольні напої, палити цигарки тощо.
Якщо ви ідете з дітьми на природу, то повинні на все живе звертати увагу, дивуватися, задавати дітям запитання, відповідати на їхні, а ні в якому разі не ігнорувати. Якщо ж можливо ви не знаєте правильної відповіді, то краще не придумуйте щось самі, а пообіцяйте (і обов'язково виконайте) знайти відповідь у книгах, коли повернетесь додому.
По-друге, дітям, та й вам також, корисно побувати в театрі, цирку, зоопарку, на атракціонах. Звичайно це зараз коштує чималих грошей, але години спілкування з дитиною, перегляд вистави з нею, а потім обговорення баченого, захват вашого малюка тим, що це все було разом з вами не має ціни - тому що це спілкування безцінне.
Якщо ж на дворі погода не дозволяє вийти за поріг, то і вдома можна знайти масу цікавого і корисного для спілкування з дитиною: почитати книгу і обговорити прочитане, пограти в шашки, чи шахи, лото, розіграти театральну виставу по знайомій і любимій казці. Залучити дитину до спільної хатньої праці: навести порядок в своєму куточку з іграшками, витерти пил, помити посуд тощо. Все це слід робити так, щоб малюк працював "не з під палки" а із задоволенням: заохочуйте, підбадьорюйте, не скупіться на похвалу. Навіть, якщо розбилась ваша любима чашка, то заспокойте дитину, що то не саме страшне, та й взагалі ви вже давно мріяли купити іншу ще кращу чашку, але трішки жаль викидати цю.
Батьки, що люблять своїх дітей, завжди знають, як розумно провести вихідні дні з користю і для себе і, головне, для своєї дитини. Цей "потрачений" час на спілкування з сином чи донькою вернеться до вас сторицею вдячністю маленьких сердечок ваших дітей.
Бажаємо вам успіху в цій, здавалось би, легкій та, в той же час, важкій справі, як спілкування з дитиною, її виховання.
Консультація для батьків
"ГРАЄМОСЬ ВДОМА"
Ви навіть не уявляєте собі, скільки різних скарбів є у Вашій квартирі. І всі вони допомагають розвивати дрібну моторику дитячих рученят, тактильну чутливість, пам'ять, мовлення, мислення. Не обов'язково скуповувати всі іграшки в магазині. Виявіть фантазію - і прості, доступні предмети стануть відмінними тренажерами для розвитку Ваших дітей.
Сірники, ватяні палички, гудзики, жолуді, каштани... Коли дитина грається із дрібними предметами (звичайно, під наглядом дорослих!), розвивається не тільки дрібна моторика, а й просторове мислення, уява, тактильна чутливість.
Із сірників, ватяних паличок, жолудів, каштанів та гудзиків можна викладати різні малюнки, як довільно, так і за схемою. Причому, всі ці предмети можна сполучити в одному малюнку. Починати краще із простих геометричних фігур - квадрата, трикутника, ромба, сонечка, а потім поступово ускладнювати гру. Із сірників, ватяних паличок добре виходять зірки, їжачки, машинки, ялинки, будь-які фігури, в яких є багато прямих ліній. Спочатку малюнок викладає мама, адже малюка потрібно зацікавити. Потім "мистецький твір" можна робити разом.
Навіть найменшим дітлахам буде корисно перебирати гудзики - витягати з коробочки і складати назад, нанизувати гудзики на мотузочку, робити намиста і браслети. Тільки при цьому мама повинна бути на сторожі! Як би малюк не взяв іграшку до рота! Якщо дитина зовсім мала, і є велика небезпека, що вона проковтне дрібні деталі, насадіть гудзики різного кольору та розміру на тверду міцну волосінь. Така іграшка може бути і брязкальцем, і рахунковим матеріалом, і наочним приладдям для вивчення кольорів, розміру та лічби.
Ігри із сірниками
Всі батьки люблять повторювати: "Сірники дітям - не іграшка!". Правильно, звичайно. Тому що діти можуть що-небудь підпалити ненавмисне.
Але якщо поруч будуть мама або тато, то сірники можуть бути дуже цікавою іграшкою. Так уважає тато. Сьогодні він "У сірники" з Максом грає. Для початку він от яке завдання запропонував.
Утримай сірники.
Покладіть на стіл 5 сірників і спробуйте взяти один із них великими пальцями.
Тепер підніміть другий сірник двома вказівними пальцями. Тепер - третій двома середніми пальцями. потім четвертий - двома безіменники. І, нарешті, п'ятий - двома мізинцями. Хто упустив сірник, той залиш.
Сірникова картина.
Кожній дитині видайте сірники (скільки хочете - коробку, коробку на двох, коробочку на всіх). За командою учасники починають викладати із сірників картинку на тему, що задана ведучим. Це може бути своє ім'я, прізвище, зображення якої-небудь тварини, смішного сюжету ("Тато спить", "Автоперегони", "Троє поросят" тощо). Виграє той, хто впорався швидше (із більш простими завданнями), або той, у кого вийшла найоригінальніша сірникова картина (із більш складними завданнями). Скільки сірників?
Візьміть сірникову коробку і покладіть у неї два сірники. Потрясіть коробку і запитайте в дітей, як вони вважають, скільки сірників зараз знаходиться в коробці. Діти теж можуть потрясти коробку, потримати її в руках. Але відкривати коробку може тільки ведучий. Отже, тепер Ви відкриваєте коробку і даєте дітям можливість перерахувати сірники. Перемагає той, хто назвав максимально близьке число.
Тепер можете ускладнити завдання: відвернувшись від дітей, додайте кілька сірників. Нехай діти знов вгадують їхню кількість.
Сірникові коробки
Сірникові коробки (чим більше, тим краще) можна використати в різних іграх. На чотирьох або шести кришечках, так само як і на внутрішніх коробочках, намалюйте однакові геометричні фігури: квадрат, коло, ромб, трикутник. Перемішайте кришечки і коробки. Попросіть малюків знайти і закрити пари.
Де мій гудзичок?
Якщо сірникових коробок у вас багато, можна їх склеїти в декілька рядів, як ящичи в комоді. Іграшкове цуценя принесло із собою гудзик (монетку, фішку, скріпку і т.д.) і хоче покласти його в ящик. Воно кладе іграшку в один з ящиків і розмовляє з малюком, розповідаючи про себе. Потім запитує малюка, в якому з ящиків знаходиться його гудзик. Місце, куди цуценя кладе гудзичок, постійно змінюється. Та й тривалість розмови постійно збільшується. Це завдання чудово тренує зорову пам'ять та увагу дитини.
Ложки, чашки, миски, сковорідки
Маленьким дітям дуже хочеться піти на кухню. А бітькам це спричиняє безліч незручностей. Хоча, якщо до процесу поставитися з розумом, то з дитячої цікавості можна отримати багато користі. От, наприклад, всім відомо, що потрібно розвивати тактильне сприйняття. І батьки купують іграшки з різною фактурою поверхні. Потрібно вчити дитину понять "великий - маленький". А на кухні - стільки можливостей! Тут і розмаїтність різних поверхонь (гладкі ложки, ополоники, миски, плошки та шорстка сковорода), і вивчення співвідношень "великий - маленький" (цікаво, скільки ложок вміститься в миску, і чому туди не ввійде ополоник). А як весело стукати ополониками по каструлі або кришкою об кришку!
Тісто цілком можна використати як замінник пластиліну, адже це - чудовий матеріал для ліплення! Воно легко мнеться, менше забруднює, і не буде нічого страшного, якщо дитина для картини з будь-якого підручного матеріалу - гудзиків, жолудів, сірників, круп, мотузочок, ниток, дроту, насіннячок, гілочок тощо. Розминання тіста - цікаве і корисне заняття для малюка.
Крупи, сіль, кава, макарони теж знадобляться для "кухонної школи". Дрібну крупу (наприклад, манну) і сіль можна використати для пальчикового малювання. Для цього необхідно висипати крупу на піднос рівним пластом. Помалюйте самі, покажіть дитині, як це цікаво. Проведіть пальчиком по крупі. Вийде яскрава контрасна лінія. Потім візьміть пальчик дитини. Нехай малюк сам намалює кілька хаотичних ліній. Коли дитина зрозуміє, що потрібно робити, можна розпочинати малювання візерунків. Спочатку малює мама, потім - малюк. Малювати можна все, що завгодно: хаотичні лінії, будиночки, кола, забори, хмари, спіралі, обличчя, букви або цифри.
Велику крупу (гречку-ядрицю, горох, квасолю, кавові зернятка) можна використати для викладання картинок, так само як і із сірників, гудзиків і ватяних паличок. Придатна вона і для аплікацій. Пересипти крупу цікавіше за все в прозорий посуд, щоб було видно.
http://dytsadok.org.ua/upload/users_files/25864517/2c9698f30c6b6cd49e7f3d791f41a371.pdf
